Попередня сторінка          Зміст           Наступна сторінка          Електронні посібники ВНТУ

ТЕМА 4. УКРАЇНА І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ: ОСНОВИ СПІВРОБІТНИЦТВА

4.1 Формування договірно-правових і політичних засад співробітництва України і ЄС

4.2 Критерії розширення і поглиблення європейської інтеграції

4.3 Політика ЄС щодо України

4.1 ФОРМУВАННЯ ДОГОВІРНО-ПРАВОВИХ І ПОЛІТИЧНИХ ЗАСАД СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ І ЄС

ІСТОРІЯ ВІДНОСИН УКРАЇНИ ІЗ ЄС — фактично розпочалися в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як представник головуючої в ЄС країни, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України.

4.2 КРИТЕРІЇ РОЗШИРЕННЯ І ПОГЛИБЛЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ 

ВИМОГИ ДО ДЕРЖАВ-КАНДИДАТІВ НА ВСТУП ДО ЄС— КОПЕНГАГЕНСЬКІ КРИТЕРІЇ,^[37] — схвалені на засіданні Європейської Ради у Копенгагені у червні 1993 р. Двері загальноєвропейського дому відкриті для кожної європейської держави, яка відповідає копенгагенським критеріям. Майбутні члени повинні не лише забезпечити імплементацію до національного законодавства комплексу європейських правових нормі стандартів, а й застосовувати їх на практиці. Вони включають в цілому чотири групи вимог:

 

 

Рис. 4.1 Критерії вступу держав-кандидатів до ЄС

 

Кожен із цих чотирьох критеріїв містить низку субкритеріїв^[38],[39], існують також і так звані КРИТЕРІЇ КОНВЕРГЕНЦІЇ (зближення), виконання яких дає державам ЄС право приєднатися до третього етапу Економічного й монетарного союзу (ЕМС).^{[40a], [40b]}  

ПОЛІТИЧНИЙ критерій містить наступні складові:

    забезпечення свободи парламентських та президентських виборів і виборів до місцевих органів влади;

    створення та розширення діяльності демократичних інституцій,    неурядових організацій, незалежних засобів масової інформації;

    прийняття законодавства, що надійно захищає права меншин,    створення відповідних установ;

    посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією;

    вирішення питань правового забезпечення та посилення спроможності боротьби з відмиванням коштів;

    створення надійно діючих інститутів у сфері юстиції та внутрішніх прав, гарантії незалежності судової влади, покращення функціонування судів;

    захист особистих прав і свобод людини.

ЕКОНОМІЧНИЙ критерій також мають низку підкритеріїв:

    рівновага між попитом та пропозицією зумовлена вільною грою   ринкових сил;

    лібералізація цін і торгівлі;

    відсутність значних перешкод для виходу на ринок (створення нових підприємств) та виходу з ринку (банкрутство);

    наявність правової бази, включаючи регулювання права власності;

    виконання законів і контрактів;

    досягнення макроекономічної стабільності, включаючи стабілізацію рівня цін та стабільність державних фінансів і зовнішнього сальдо;

    наявність широкого консенсусу щодо основ економічної політики;

    достатня розвиненість фінансового сектора для спрямування накопичених коштів на інвестування виробництва;

    наявність діючої ринкової економіки з рівнем макроекономічної стабільності, достатнім для того, щоб економічні суб’єкти приймали рішення в умовах стабільного і передбачуваного клімату;

     достатня кількість і за належну ціну людських й матеріальних ресурсів, включаючи інфраструктуру (енергопостачання, телекомунікації, транспорт та ін.), освіту і дослідження та перспективу діяльності в цій сфері;

    ступінь впливу політики Уряду і законодавства на конкурентоспроможність через торговельну політику, політику конкуренції, державну допомогу, підтримку малих та середніх підприємств тощо;

    рівень і темпи торговельної інтеграції країни з Європейським Союзом перед розширенням (мається на увазі як обсяг, так і структура торгівлі з країнами-членами);

    достатня частка малих фірм у структурі економіки, оскільки малі  фірми, як правило, отримують більшу вигоду від спрощеного доступу на ринок, а домінування великих фірм може означати більшу інертність у пристосуванні до умов ринку.

«КРИТЕРІЙ ЧЛЕНСТВА»  — є найважчим для виконання. Конкретизовано 31 критерій членства, кожен із яких  відповідає одному з 31 розділів acquis communautaire («спільного доробку ЄС»):

    Вільне переміщення товарів

    Вільне переміщення робочої сили

    Свобода у наданні послуг

    Вільне переміщення капіталів

    Законодавство про підприємства

    Конкурентна політика

    Сільське господарство

    Рибне господарство

    Транспортна політика

    Податкова політика

    Економічний та Монетарний Союз

    Статистика

    Соціальна політика та зайнятість

    Енергетика

    Промислова політика

    Малі та середні підприємства

    Наука та дослідницька діяльність

     Освіта та навчання

     Телекомунікації

     Політика у галузі культури та аудіовізуальному секторі

     Регіональна політика

     Екологія

     Захист прав споживачів та охорони здоров’я

     Юстиція та внутрішні справи

     Митний союз

     Зовнішні зносини

     Спільна зовнішня політика та політика безпеки

     Зовнішня торгівля

     Бюджет та фінансовий контроль

     Охорона прав інтелектуальної власності

     Відповідність стандартів промислової продукції

 

ПОДАЛЬША ПРОЦЕДУРА ВСТУПУ ДО ЄС — пов’язана із послідовним подоланням П’ЯТИ основних етапів за умов того, що країна реалізує «копенгагенські критерії»:

  

Перший етап — від подання країною-претендентом заяви про вступ до ЄС — і завершується її поданням. Досвід історії свідчить, що на цьому етапі країни-претенденти укладали такі типи асоціативних угод^[41]:

 

    Європейську угоду (European Agreement): Польща (1991), Угорщина (1991), Румунія (1993), Болгарія (1993), Чехія (1993), Словаччина (1993), Естонія (1995), Литва (1995), Латвія (1995), Словенія (1996).

     Угоду про асоціацію (Association Agreement): Туреччина (1963), Мальта (1970),  Кіпр (1972).

     Угоду про стабілізацію і асоціацію (Stabilization and Association Agreement). Такі угоди були підписані з балканськими країнами (крім Словенії, з якою підписано Європейську Угоду).  

 

Другий етап —  між поданням країною заяви про вступ та початком переговорів про вступ. На цьому етапі країни повинні намагатися виконати критерії членства в ЄС. Лише тоді країна офіційно стає кандидатом на вступ до ЄС.

 

 

Третій етап — від початку і до завершення переговорів про вступ. Визначаються умови приєднатися до ЄС країни-претендента, терміни прийняття. Переговори відбуваються у формі  двосторонніх конференцій між країнами-членами та кожною з країн-кандидатів за кожним із 31 розділів т. з. «спільного доробку ЄС» (acquis communautaire)^[42]: конкурентна політика, транспортна політика, енергетика, податкова політика, митний союз, сільське господарство, юстиція і внутрішні справи, фінансова сфера, регіональна політика, бюджетні асигнування тощо. Результати переговорів включаються до проекту угоди про вступ країни-кандидата до Європейського Союзу.

 

 

Четвертий етап — між підписанням угоди про вступ — до  її ратифікації. Перед підписанням угода повинна бути подана до Європейської Ради для схвалення та до Європейського Парламенту для надання згоди. Після підписання угода про вступ подається до країн-членів ЄС і країн-кандидатів для ратифікації та прийняття країнами-кандидатами рішення про вступ, зазвичай,  через процедуру референдуму.

Але  навіть позитивні переговори ще не означають гарантії  вступу країни до ЄС.

 

Наприклад, Туреччина веде офіційні перемовини щодо повноправного членства з Євросоюзом більше 50 років. Утім, процес турецької інтеграції до ЄС не закінчується. Експерти вважають, що Туреччині знадобиться ще як мінімум п’ять років перш, ніж вона стане повноправним членом. 2020 рік розглядається як найбільш реалістичний для вступу. До того часу Анкара повинна схвалити 80 тисяч сторінок європейських норм і законів.
      Але чи існують якісь гарантії стосовно того, що Туреччина стане членом ЄС? Жодних. ЄС характеризує переговори з турками так — «необмежений у часі процес, результат якого не може бути гарантований наперед». У Європі є чимало політиків, які вважають турецьке членство в ЄС не найкращим варіантом. Навіть якщо переговори про членство будуть успішно завершені, Франція і Австрія заявили, що проведуть референдуми, на яких буде визначатися доля договору про включення Туреччини до Союзу. Якщо хоча б одна з 28 країн скаже «ні», Туреччина до ЄС не приєднається. Найбільш поширений аргумент стосовно неприйнятності турецького членства — Туреччина не зовсім «європейська» в культурному розумінні, плюс нерозв’язане болюче «курдське питання». Інший — турецькі іммігранти заполонять решту країн ЄС. Третя причина полягає в тому, що Туреччина — надто велика, а тому перебере на себе дуже багато влади у спільних інституціях ЄС. Четверта — ця країна надто бідна, а тому турецький вступ може вдарити по кишені європейського платника податків.

 

 

П’ятий етап — розпочинається після виконання усіх ратифікаційних процедур та набуття угодою чинності.

Лише після цього країна стає повноправним членом Європейського Союзу.

 

 

 

4.3 ПОЛІТИКА ЄС ЩОДО УКРАЇНИ

 

УКРАЇНА ПОЗИЦІОНУЄТЬСЯ ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ в якості однієї із ключових держав Східної Європи. Як подальший етап інтеграції між Євросоюзом та східноєвропейськими країнами  розглядається так зване «Східне партнерство». Модель розвитку відносин між ЄС та Україною Європейський Союз запропоновано в якості зразка для інших країн-реципієнтів ініціативи (Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії та Молдови).

 

 — зовнішньополітична ініціатива Європейського Союзу, яка поширюється на шість східноєвропейських сусідів Євросоюзу – Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Молдову та Україну. Ініціативу формально започатковано на Празькому установчому саміті Східного партнерства 7 травня 2009 р.

 Мета:  можливість оновлення договірно-правової бази відносин ЄС зі східними сусідами шляхом заміни чинних угод про партнерство та співробітництво на угоди про асоціацію, створення поглиблених та всеохоплюючих зон вільної торгівлі (ЗВТ), лібералізацію візового режиму між ЄС та державами-партнерами тощо^[43].

 

 

 

Рис. 4.2 Допомога ЄС Україні^[44]

 

 — дає змогу перейти від партнерства і співробітництва до політичної асоціації та економічної інтеграції^[45], відкриває для українського бізнесу можливість вийти за рамки внутрішнього виробника і стати частиною європейської бізнес-спільноти.

Підготовлена: 30 березня 2012 р.

Підписана: Частина І — 21 БЕРЕЗНЯ 2014;

         Частина ІІ — 27 ЧЕРВНЯ 2014  (Брюссель, Бельгія).  

 

Рис. 4.3 Загальна структура Угоди про асоціацію між Україною та ЄС

 

Преамбула та РОЗДІЛ I «Загальні цілі та принципи»,
Ст.1-3

 

окреслюється підґрунтя, яке існує сьогодні для укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема визнання з боку ЄС європейського вибору та європейських прагнень України як європейської країни, що поділяє з ЄС спільну історію і спільні цінності, а також визначені цілі Угоди, серед яких — створення асоціації, поступове зближення між Україною та ЄС.

РОЗДІЛ II «Політичний діалог і реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері закордонних справ та політики безпеки»,
Ст. 4-13

 

містить положення, реалізація яких має сприяти розвитку і зміцненню політичного діалогу у різних сферах, у тому числі поступовій конвергенції позицій України з ЄС у сфері зовнішньої та безпекової політики. Визначені цілі політичного діалогу, ключовою з яких є запровадження політичної асоціації між Україною та ЄС.

РОЗДІЛ ІII «Юстиція, свобода і безпека»,
Ст. 14-24

 

визначені напрямки взаємодії у відповідних сферах. Підкреслюється верховенство права та зміцнення відповідних інституцій, зокрема у сфері правоохоронної діяльності та встановлення правосуддя, насамперед зміцнення судової системи, покращення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості.

РОЗДІЛ IV «Торгівля і питання пов'язані з торгівлею»,
Ст. 25-336

 

 визначає «Поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі» Україна-ЄС (ЗВТ). ЗВТ передбачає лібералізацію торгівлі як товарами, так і послугами, лібералізацію руху капіталів та до певної міри — руху робочої сили.

РОЗДІЛ V «Економічне та секторальне співробітництво»,
Ст. 337-452

 

містить положення про умови, часові рамки гармонізації законодавства України та законодавства ЄС, зобов'язання України щодо реформування інституційної спроможності відповідних установ та принципи співробітництва між Україною, ЄС у низці секторів економіки України та напрямків реалізації державної галузевої політики.

 

РОЗДІЛ VІ «Фінансове співробітництво»,
Ст. 453-459

 

описано механізми отримання Україною фінансової допомоги з боку ЄС,  поглиблення співпраці України та ЄС з метою попередження та боротьби з шахрайством, корупцією та незаконною діяльністю, зокрема шляхом поступової гармонізації українського законодавства у цій сфері із законодавством ЄС, обміну відповідною інформацією тощо.

 

РОЗДІЛ VІІ «Інституційні, загальні та прикінцеві положення»,
Ст. 460-486

 

передбачається запровадження нових форматів  співробітництва між Україною та ЄС, створення Ради та Комітету з питань асоціації, Парламентського комітету. З метою залучення до реалізації Угоди громадянського суспільства буде створена Платформа громадянського суспільства.

 

 

Рис. 4.4  Короткий зміст Угоди про  асоціацію між Україною та ЄС

 

 

 —  це широкомасштабна за змістом торговельна угода, яка спрямована на зменшення та скасування тарифів, які застосовуються сторонами щодо товарів, лібералізацію доступу до ринку послуг, а також на приведення українських правил та регламентів, що стосуються бізнесу, у відповідність правилам та регламентам ЄС з метою забезпечення вільного руху товарів і послуг між двома сторонами.

УГОДА ПРО ЗОНУ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ З ЄС набула чинності з  1 січня 2016 року.

Положення Угоди вміщені в розділ IV Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Цей розділ має назву «Торгівля і питання пов'язані з торгівлею» і складає 2/3 від усього обсягу основної (без додатків і протоколів) частини Угоди (156 із 245 сторінок)^[46]. В загальному розумінні зона вільної торгівлі – це тип міжнародної інтеграції, за якої в країнах-учасниках скасовуються митні збори і кількісні обмеження у взаємній торгівлі. Тож Угода між Україною та ЄС також передбачає, в першу чергу, скасування (в окремих випадках — суттєве зменшення) експортних та імпортних мит.

 

 

Європейський Союз – це найбільший єдиний ринок в світі, який складається з 28 країн та охоплює населення, чисельність якого в 11 разів перевищує чисельність населення України. Це понад 500 мільйонів споживачів, середній дохід яких складає 39,000 доларів США. Для того, щоб Україна могла легко та ефективно продавати свої товари на цьому ринку, відповідні регламенти, стандарти вимоги щодо безпечності продукції мають бути гармонізовані відповідно до вимог ЄС. Скасування ввізного мита для більш ніж 97% усіх товарів, що експортуються з України до ЄС, включаючи сільськогосподарські товари.

 

 

Тільки для 3% експорту (деякі сільськогосподарські товари) ввізні мита не будуть повністю скасовані. Навіть для цих товарів певна частина експорту в межах тарифних квот буде здійснюватися на безмитній основі. Разом з тим, така частка обмеженого експорту (відома як тарифна квота) є досить суттєвою і за розрахунками після набуття чинності ЗВТ+ відразу більше ніж 99% існуючого українського експорту до ЄС буде ввозитися без сплати імпортного мита.       

 

 

Гармонізація законодавства та процедур в сфері державних закупівель надасть можливість українським підприємствам приймати участь на рівних умовах з європейськими підприємствами у проведенні робіт за державним замовленням, наданні послуг та у проведенні тендерів на рівні ЄС. Обсяг цього ринку складає майже 2,5 трлн. доларів США.

 

 

 

 

Україна також знизить тарифні ставки на імпорт з ЄС. Це призведе до збільшення імпорту з ЄС, що забезпечить більш широкий вибір для споживачів та зниження цін. Виробники в Україні отримають доступ до широкого спектру більш дешевих промислових товарів, комплектуючих та обладнання. Крім того, кращі стандарти охорони здоров’я та безпечності продукції також будуть вигідними для українських споживачів, оскільки для них буде гарантована якість товарів, що продаються, а також більша безпечність для всіх.

 

 

Кращий доступ до ринків третіх країн буде забезпечений завдяки гармонізації технічних регламентів та стандартів згідно з вимогами ЄС та перехід на прийнятні в усьому світі стандарти шляхом укладання з ЄС угод про взаємне визнання, що також передбачатиме перспективу визнання відповідних українських товарів на ринках США, Японії, Канаді та Кореї.

 

 

Рис. 4.5 Можливі переваги ЗВТ для України

 

 

— Парламентський комітет асоціації (ПКА) створений відповідно до статті 467 Угоди про асоціацію та є форматом двостороннього парламентського діалогу між Україною та ЄС.

Функції та повноваження ПКА:

форум для взаємодії депутатів Верховної Ради України та Європейського Парламенту;

 звернення із запитом до Ради асоціації щодо відповідної інформації про виконання Угоди про асоціацію;

 надання рекомендацій Раді асоціації;

 створення відповідних підкомітетів;

 поінформованість про рішення та рекомендації Ради асоціації.

Парламентська Асамблея ЄВРОНЕСТ — парламентський орган

«Східного партнерства» між ЄС та його Східноєвропейськими партнерами (Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова), а також є багатостороннім компонентом парламентських відносин Європейського Парламенту з Україною. Установчий акт Парламентської Асамблеї ЄВРОНЕСТ був підписаний у м. Брюссель 3 травня 2011 року.

3 липня 2015 р. у рамках візиту Президента Європейського Парламенту М. Шульца в Україну було підписано Меморандум про взаєморозуміння між ВРУ та ЄП про спільні рамки парламентської підтримки та підвищення інституційної спроможності.

Така діяльність з надання парламентської підтримки буде здійснюватися відповідно до національного порядку денного реформ та програм розвитку України, пріоритетів Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, буде послідовною та доповнюватиме зусилля ЄС, спрямовані на зміцнення демократії та верховенства права в Україні.

— основними документами, що регламентують співробітництво між Україною та ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки є План дій Україна – ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки, затверджений на засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС (18 червня 2007 р., м. Люксембург) та План-графік його імплементації,затверджений на засіданні Підкомітету № 6 «Юстиція, свобода та безпека» Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС (10 квітня 2008 р., м. Київ).

Ці документи охоплюють співробітництво по 15 ключових напрямах, зокрема: міграція, притулок, управління кордонами, візи, безпека документів, боротьба з організованою злочинністю та тероризмом, боротьба з відмиванням грошей, включаючи протидію фінансуванню тероризму, боротьба з торгівлею людьми, наркотиками, корупцією, правове співробітництво у цивільних та кримінальних справах тощо.

Аналіз виконання спільних заходів, визначених Планом-графіком, проводиться щорічно у рамках засідання Підкомітету № 6, які проводяться по черзі в Україні та Брюсселі.

— однією з найбільш важливих сфер взаємодії України з Європейським Союзом є безвізовий діалог щодо перспективи запровадження безвізового режиму для короткострокових поїздок громадян України до країн Шенгенської зони.

На Паризькому саміті Україна-ЄС у вересні 2008 року було започатковано діалог щодо лібералізації ЄС візового режиму для українських громадян. На саміті Україна-ЄС у листопаді 2010 року нашій державі було представлено План дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України. План дій розроблено за логікою та філософією «дорожніх карт», які були надані ЄС балканським країнам і вже привели їх до скасування візового режиму з Євросоюзом. Україна стала першою країною з-поза Балканського регіону, якій Євросоюз надав подібний документ.

Зокрема, План дій містить перелік конкретних критеріїв ЄС за чотирма блоками:

  безпека документів, включаючи біометрику;

  протидія нелегальній міграції, включаючи реадмісію;

  забезпечення громадського порядку та безпеки;

  забезпечення основоположних прав і свобод людини.

План дій виконується у дві фази: в рамках І-ої (законодавчої) у відповідність до стандартів ЄС приводиться законодавство та нормативні акти у відповідних сферах; під час ІІ-ої (імплементаційної) – організовується практичне виконання оновленого законодавства та забезпечується функціонування, відповідно до стандартів ЄС, національноїпрактики у сферах, охоплених Планом дій.

23 червня 2014 р. Рада ЄС із закордонних справ ухвалила рішення про завершення виконання Україною першої і перехід до другої фази Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України.

На сьогодні Україна завершує виконання Рекомендацій Єврокомісії відповідно до П’ятої доповіді про виконання Україною Плану дій щодо лібералізації візового режиму.

— визначено положеннями статті 27 Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС «Транскордонне та регіональне співробітництво». Співробітництво між Україною та ЄС у сфері регіонального розвитку зосереджено на наступних напрямах:

  Імплементація Меморандуму про взаєморозуміння для встановлення діалогу у сфері регіональної політики;

  Налагодження взаємодії між представниками місцевої та регіональної влади України та ЄС в рамках Комітету регіонів ЄС (КР);

  Реалізація Спільної ініціативи ЄС щодо Криму (призупинена на прохання української сторони);

  Реалізація на регіональному рівні проектів за рахунок фінансових інструментів ЄС (Європейський інструмент сусідства і партнерства) та фінансових установ ЄС (Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку);

  Участь в реалізації Пілотної програми регіонального розвитку Східного партнерства (ППРР СхП);

  Участь в реалізації Стратегії ЄС щодо Дунайського регіону (Дунайська стратегія);

  Залучення регіонів України до діяльності європейських регіональних асоціацій, зокрема Асамблеї європейських регіонів (Assembly of European Regions), Ради європейський муніципалітетів та регіонів (Council of European municipalities and regions), Конференції європейських законодавчих асамблей (Conference of European RegionalLegislative Assemblies), Асоціації європейських прикордонних регіонів (Association of European Border Regions), Конференції периферійних морських регіонів (Conference of Peripheral Maritime Regions) тощо.

— підсумки першого півріччя 2016 року підтвердили сформовану протягом 2015 р. тенденцію виходу двосторонньої торгівлі між Україною та ЄС на перше місце в загальному міжнародному товарообігу України.

У січні-червні 2016 року загальний оборот торгівлі товарами між Україною та Європейським Союзом становив 14188404,9 тис. дол. США, що на 4,6% більше за цей показник за період січень-червень 2015 року.

Згідно з актуалізованими даними Держкомстату обсяг експорту товарів до країн ЄС у січні-червні 2016 року становив 6516852,4 тис. дол. США, що на 6,7% більше за обсяги експорту за аналогічний період 2015 року.

Імпорт товарів з країн ЄС становив 7671552,5 тис. дол. США, що на 2,8% більше за цей показник за період січень-червень 2015 року.

Таким чином, спостерігається тенденція до поступового збільшення двосторонньої торгівлі між Україною та ЄС ⁴⁷.

— стратегія співпраці між Україною та ЄС у сфері енергетики визначається у Меморандумі про взаєморозуміння між Україною та ЄС щодо співробітництва у сфері енергетики (Меморандум), укладеному 1 грудня 2005 року.

Положеннями Меморандуму передбачена реалізація дорожніх карт за напрямами: ядерна безпека; інтеграція ринків електроенергії та газу; підвищення безпеки енергопостачання і транзиту вуглеводнів; підвищення стандартів техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі; енергоефективність.

За роки виконання Меморандуму досягнуто наступних результатів за напрямами, передбаченими в рамках згаданих вище дорожніх карт.

У контексті подій на атомній електростанції «Фукусіма-1» в Японії 23 червня 2011р. Україна приєдналася до Спільної декларації Європейської Комісії та країн-сусідів ЄС щодо здійснення цільової оцінки потенціалу безпеки АЕС на своїй території. В Україні розроблено додаткові заходи щодо підвищення безпеки на АЕС, які включені до «Комплексної (зведеної) програми підвищення безпеки енергоблоків атомних електростанцій», реалізація якої розпочата ДП НАЕК «Енергоатом» і триватиме до 2017 року.

  За оцінками НАЕК «Енергоатом» витрати на підвищення безпеки АЕС в Україні складуть приблизно 1,2 млрд. євро.

  12 березня 2013 р. ЄБРР виділив Україні 300 млн. євро фінансування на реалізацію зазначеної програми. 7 серпня 2013 року підписано кредитну та гарантійну угоди з Євратомом на суму 300 млн. євро.

  Реалізуються проекти, спрямовані на приведення в екологічно безпечний стан майданчика Чорнобильської АЕС, згідно з переглянутим кошторисом та графіком. Внесок ЄС до реалізації проектів, які фінансуються Чорнобильським фондом «Укриття» та Рахунком ядерної безпеки, становить понад 400 млн. євро (близько 20% відзагальних витрат, обсяг яких оцінюється на рівні 2 млрд. євро).

 На початку грудня 2014 р. ЄБРР схвалив виділення кредиту в обсязі 350 млн. євро на фінансування будівництва проекту «Укриття» на Чорнобильській АЕС.

Протягом 2014 року Україна головувала у Енергетичному Співтоваристві, повноправного членства в якому наша держава набула з 1 лютого 2011 р. Одними з першочергових кроків стали заходи з ухвалення законів України «Про засади функціонування ринку газу» та «Про засади функціонування ринку електричної енергії», а також постанови КМУ «Про невідкладні заходи щодо реформування системи управління Єдиною газотранспортною системою України», яка передбачає поділ НАК «Нафтогаз України» і створення публічних акціонерних товариств «Магістральні газопроводи України» та «Підземні газові сховища України».

У березні 2015 р. КМУ затверджено узгоджений зі Світовим банком та Секретаріатом Енергетичного Співтовариства План реформування газового сектору, яким передбачено проведення реструктуризації НАК «Нафтогаз України».

Продовжується підготовка щодо інтеграції Об’єднаної енергетичної системи України з мережею ENTSO-E (Європейська мережа системних операторів з передачі електроенергії), що дозволить українським компаніям-виробникам електроенергії безперешкодно експортувати електроенергію до країн Центральної та Південно-СхідноїЄвропи в режимі реального часу та регуляторному режимі передачі електроенергії на основі стандартів ЄС.

українською стороною було ініційовано проект «Модернізація та реконструкція магістрального  газопроводу  Уренгой–Помари–Ужгород» із залученням коштів міжнародних фінансових інституцій, який передбачає повну заміну труб на 120 кілометрах газогону і модернізацію двох компресорних  станцій.  За  результатами виконання українською стороною критеріїв (зокрема, реорганізації НАК «Нафтогаз України» та наближення українського законодавства до вимог Договору про заснування Енергетичного Співтовариства), у грудні 2014 року Європейським інвестиційним банком та Європейським банком реконструкції та розвитку було виділено кредитні кошти на суму 150 млн.євро та 200 млн.дол. відповідно. Крім того, «DeutscheBank AG» дав принципову згоду на участь у фінансуванні модернізації всієї ГТС України орієнтовною вартістю від 3,5 до 5 млрд. євро.

Завершено виконання проекту «Програма підтримки вугільної галузі України», фінансування якого здійснювалося за кошти ЄС. Заключним етапом реалізації «Програми підтримки вугільного сектору» в Україні стало затвердження Генерального плану розвитку української вугледобувної галузі на 2012-2017 роки.

Триває впровадження дорожньої карти з питань енергоефективності та використання відновлюваних джерел енергії, підписаної у квітні 2008 року. В енергобалансі України у 2020 р. визначено частку енергії, отриманої з відновлюваних джерел, на рівні 11%.

У жовтні 2014 року КМУ затверджено Національний план дій з відновлювальної енергетики до 2020 року, а також План заходів з його реалізації. Впроваджується програма бюджетної підтримки галузі в рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства. Триває реалізація «Ініціативи щодо енергоефективності та захисту навколишнього середовища в Східній Європі/Україні» (Е5Р, Шведська ініціатива), започаткована 26 листопада 2009 року.

В рамках співробітництва між Україною та Європейським Союзом, Сторонами у 2013 та 2014 роках відповідно було укладено міжнародні договори щодо надання Україні макрофінансової (кредитної) допомоги ЄС:

 Меморандум про взаєморозуміння між Україною та ЄС і Кредитну угоду між Україною як Позичальником, НБУ як Агентом позичальника та ЄС як Кредитором щодо надання Україні макрофінансової допомоги ЄС у розмірі до 610 мільйонів євро (100 + 260 + 250 млн. євро) – МФД І;

 Меморандум про взаєморозуміння між Україною та ЄС і Кредитну угоду між Україною як Позичальником, НБУ як Агентом Позичальника та ЄС як Кредитором щодо отримання Україною макрофінансової допомоги ЄС у розмірі до 1 мільярда євро (500 + 500 млн. євро) (МФД-ІІ).

 За результатами проведення відповідного комплексу заходів Україною вже отримано усі заплановані кошти: 1,360 млрд.євро у 2014 р.,

250 млн. євро у 2015 р.

 В рамках двостороннього співробітництва між Україною та Європейським Союзом, Європейською Стороною було прийнято рішення щодо надання Україні додаткової макрофінансової (кредитної) допомоги у розмірі до 1,8 млрд. євро (далі – МФД ІІІ).

 Інструментом надання макрофінансової допомоги ЄС є Меморандум про взаєморозуміння та Кредитна Угода між Україною, НБУ та ЄС, які було підписано 22 травня 2015 р. в рамках Саміту «Східного партнерства» у Ризі та ратифіковано Законом України №538-VIII від 18 червня 2015 р.

 У липні 2015 р. Україна отримала перший транш від ЄС в рамках МФД ІІІ у розмірі 600 млн. євро.

З огляду на військову агресію Росії щодо України, яка призвела до незаконної анексії території Автономної Республіки Крим у березні 2014 року Україна внесла на розгляд європейської сторони пропозицію щодо започаткування в Україні моніторингової/спостережної місії ЄС у рамках Спільної політики безпеки та оборони (СПБО).

20 березня 2014 року за результатами засідання Ради ЄС було ухвалено Висновки щодо ситуації в Україні, у яких, зокрема, наголошувалося, що: «Європейська Рада просить Високого Представника терміново розробити плани щодо внеску ЄС у сприяння роботі Місії ОБСЄ.

 22 липня 2014 р. Радою ЄС із закордонних справ було прийнято рішення щодо розгортання Консультативної місії Європейського Союзу з реформування сектору цивільної безпеки України (EU AdvisoryMissionforCivilianSecuritySectorReform Ukraine (EUAM Ukraine).

 Згідно з рішенням, штаб Місії базується в Києві. Фінансування діяльності Місії передбачено за рахунок бюджету ЄС та добровільних внесків держав-членів і третіх країн. Мандат Місії —2 роки.

 Закон України № 142-VIII «Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейським Союзом щодо статусу Консультативної місії Європейського Союзу з реформування сектору цивільної безпеки України (КМЄС в Україні)» прийнято Верховною Радою України 4 лютого 2015 року та підписано Президентом України 23 лютого 2015 року.

відбувається на підставі статті 5 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, відповідно до якої «сторони проводять регулярні засідання в рамках політичного діалогу на рівні самітів». Cаміти відбуваються кожного року почергово в Україні та Брюсселі⁴⁸.

Беруть участь — Президент України, Президент Європейської Ради, Президент Європейської Комісії.

Мета самітів:

 надати сторонам можливість підбити підсумки співробітництва між Україною та ЄС за рік, що минув;

 визначити пріоритети взаємодії на найближче майбутнє;

 обговорити розвиток ситуації в Україні та Європейському Союзі;

 узгодити позиції щодо актуальних міжнародних питань.

Позиція ЄС — в цілому полягає в тому, щоб Україна самостійно вирішувала свої внутрішні проблеми, особливо в сфері безпеки, а тільки потім можна буде говорити про подальший розвиток відносин.

Українська позиція — щоб Євросоюз посприяв вирішенню внутрішніх проблем і підтримав нашу державу матеріально. Це йде в розріз інтересам Європи, а тому, поки що, ми маємо неоднозначну ситуацію, в якій компроміс відсутній ⁴⁹.

ПРИКІНЦЕВИЙ МЕХАНІЗМ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО      ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ — пов’язаний із практичною реалізацією таких кроків:

Рис. 4.6 Інституційно-правовий механізм вступу України до ЄС

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Пригадайте основну хронологію договірно-правового співробітництва України та Європейського союзу.

2. В чому сутність Копенгагенських критеріїв? Що таке «критерії конвергенції»?

3. Як Ви розумієте сутність «незалежних» критеріїв вступу до Євросоюзу?

4. Опишіть основні етапи процедури вступу до Євросоюзу.

5. В чому суть концепції «спільного доробку ЄС»?

6. В чому сенс політики Східного партнерства для України?

7. В чому конкретно виражається допомога Україні із боку Європейського Союзу?

8. Яке значення для України становить Угода про Асоціацію із ЄС?

9. Коли і ким була підписана Угода про асоціацію між Україною та ЄС?

10. Опишіть загальну структуру Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

11. Чим вигідна для України Зона вільної торгівлі?

12. Який прикінцевий механізм можливого вступу України до ЄС?