Попередня сторінка          Зміст           Наступна сторінка          Електронні посібники ВНТУ

 

ТЕМА 7. УКРАЇНА — НАТО: СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВЗАЄМОВІДНОСИН

 

7.1 Правові чинники вступу України до НАТО. Міфи щодо НАТО.

7.2 Основні етапи розвитку взаємовідносин між Україною і НАТО

7.3 Критерії членства в НАТО. Соціально-політичні наслідки вступу України до НАТО

 

 

7.1 ПРАВОВІ ЧИННИКИ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО НАТО. МІФИ ЩОДО НАТО

 

ОСНОВОПОЛОЖНИМИ ДОКУМЕНТАМИ у відносинах України з НАТО на сьогодні є Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору від 9 липня 1997 р.[80] і Декларація про її доповнення від 21 серпня 2009 р. Співпраця в практичних сферах регулюється 30 угодами між Україною та НАТО. У Конституції України немає положень про позаблоковість або нейтральний статус України. У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. йшлося лише про намір стати нейтральною державою: «Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї». Метою проголошення саме такого наміру було засвідчити позицію України щодо Організації Варшавського Договору. А вже вийшовши з Варшавського договору, добровільно позбувшись такого стримуючого у військовому сенсі засобу, як ядерний щит, Україна, на основі аналізу тенденцій міжнародної безпеки, обрала курс на участь у колективних безпекових та оборонних системах, що закріплено у національному законодавстві.

Головним механізмом розвитку двостороннього діалогу є Комісія Україна-НАТО (КУН), створена в 1997 р. відповідно до положень Хартії про особливе партнерство.

Ключовим практичним інструментом здійснення реформ за сприяння Альянсу є Річні національні програми (РНП)[81], запроваджені в 2009 р. згідно з рішенням засідання Північноатлантичної Ради НАТО на рівні міністрів закордонних справ 2-3 грудня 2008 р.

У рамках міжпарламентського діалогу постійна делегація ВРУ бере участь у заходах Парламентської Асамблеї НАТО, функціонує Міжпарламентська рада Україна-НАТО.

 

МІФИ ЩОДО НАТО, як, насамперед, агресивного блоку мали місце із початку його утворення. Риторика про «агресивний блок» — вдалий пропагандистський термін, який був уведений в ужиток після 1954 року, коли СРСР подавав заявку на вступ до НАТО[82], але отримав відмову. Міфотворчість навколо НАТО особливо посилились із моменту відколи Росія розв’язала «гібридну війну»[83] в Україні, висуваючи проти НАТО серію звинувачень у провокаціях, загрозах та ворожих діях, які, нібито, мали місце впродовж останніх 25 років.

 

32-конечная звезда: Міф 1. НАТО намагається «втягнути» Україну до своїх лав
Факт: Коли адміністрації президентів Л. Кучми та В. Ющенка заявили про свої прагнення до членства у НАТО, Альянс співпрацював з ними, заохочуючи до виконання реформ, необхідних для реалізації цього прагнення.

Коли адміністрація президента В. Януковича зробила вибір на користь позаблокового статусу, Альянс поставився до цього рішення з повагою і продовжив співпрацю з Україною у галузі реформ на прохання уряду країни. НАТО поважає право кожної країни самостійно визначати спосіб забезпечення національної безпеки. Стаття 13 Вашингтонського договору однозначно надає країнам-членам право виходу з організації. За останні 65 років 28 країн скористалися правом вільного вибору і, у відповідності до національних демократичних процедур, приєдналися до НАТО. Жодна з країн не виявила бажання вийти. Це був їх суверенний вибір.

 

32-конечная звезда: Міф 2. НАТО намагається оточити Росію Факт: Дане твердження суперечить географічним реаліям. Сухопутний кордон НАТО простягається більше, ніж на 20 000 кілометрів. Із них лише 1 215 кілометрів, тобто менше, ніж одна шістнадцята, є кордонами з чинними членами НАТО. Росія має кордони по суходолу з 14 країнами (Норвегія, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Білорусь, Україна, Грузія, Азербайджан, Казахстан, Монголія, Китай, Північна Корея). Лише п'ять із них є членами НАТО.

      Твердження про те, що НАТО будує свої бази довкола Росії, є так само безпідставними. Поза межами території країн Альянсу суттєва військова присутність НАТО є лише в трьох місцях: у Косові, Афганістані та в акваторії Африканського Рогу.

     Усі три відповідні операції виконуються за мандатом ООН, а це означає, що і Росія, як і всі інші країни Радбезу ООН, підтримала проведення операцій у зазначених місцях. До того, як розпочалися агресивні дії Росії в Україні, РФ забезпечувала логістичну підтримку афганської місії, а також мала безпосередню співпрацю з Альянсом в межах операції з боротьби проти піратства, демонструючи там самим, що не вбачає загрози у цих операціях, а, навпаки, є зацікавленою у їх проведенні.

 

32-конечная звезда: Міф 3.
Реакція НАТО на  дії Росії в Україні супере-чить Основопо-ложному акту
Факт: У Основоположному акті[84] усі сторони, що підписали документ, включно з Росією, узгодили засадничі принципи, такі як «відмова від застосування сили чи погрози силою один одному або будь-якій іншій державі, її суверенітету, територіальній цілісності чи політичній незалежності у будь-який спосіб…» і «повага до суверенітету, незалежності та територіальної цілісності усіх держав, до їхнього права вибору шляхів забезпечення власної безпеки, до непорушності кордонів та до права народів на самовизначення, як зафіксовано у Хельсінкському заключному акті та інших документах ОБСЄ». НАТО неухильно виконує вказані зобов'язання. Росія ж, навпаки, проголосила анексію Криму, підтримує насильницький сепаратизм на Сході України і вимагає заборони на вступ України до НАТО.

 

 

Факт: Президента України П. Порошенка було обрано 25 травня очевидною більшістю голосів у ході виборів. Повідомлення про серйозні обмеження стосувалися лише районів, контрольованих сепаратистами, які впродовж виборів докладали «дедалі більше зусиль, аби зірвати процес». Чинний парламент було обрано 26 жовтня у ході виборів. Знову було зазначено, що «виборчі органи докладали рішучих зусиль, щоб організувати вибори на всій території країни, але їхнє проведення було неможливим в частині районів Луганської та Донецької областей, а також на Кримському півострові». Нарешті, російські очільники продовжують стверджувати, що в українському парламенті та уряді переважають «нацисти» і «фашисти». Однак, у ході парламентських виборів партії, які Росія огульно називає фашистськими, набрали значно менше голосів, ніж передбачено                 5-відсотковим порогом для проходження до парламенту. Українські виборці зробили свій однозначний вибір на підтримку єдності і поміркованості, а не сепаратизму та екстремізму, що яскраво відзеркалено теперішнім складом українського парламенту. Іншими словами, і президент, і парламент є легітимними, на відміну від дій сепаратистів, яких підтримує Росія.

 

32-конечная звезда: Міф 5.
 Україна само-тужки може забезпечити власну безпеку

Факт: Нові загрози безпеці ставлять перед кожною країною проблему вибору: військовий нейтралітет чи участь у системі колективної безпеки. При цьому, забезпечення нейтралітету вимагає залучення значних фінансових ресурсів. Практично всі європейські країни обрали модель колективної безпеки. Нейтральні Австрія, Швеція, Швейцарія та Фінляндія, не будучи членами Альянсу, беруть активну участь, як і Україна, у програмі НАТО «Партнерство заради миру».

      Фінляндія розпочала підготовку до остаточного узгодження стандартів своїх Збройних Сил та інфраструктури зі стандартами НАТО, що фактично може означати початок процесу вступу. Швеція має свій військовий контингент у складі триваючої миротворчої операції НАТО в Афганістані й на оборону витрачає 4 млрд. євро (Україна – 32 млн. дол.). Окрім того, всі ці країни, окрім Швейцарії, є членами ЄС, який здійснює єдину зовнішню і безпекову політику, в рамках якої планується створення Сил ЄС швидкого реагування. Тому не варто спекулювати таким поняттям як нейтралітет.

32-конечная звезда: Міф 6. Із вступом до НАТО Україна втратить суверенітет
Факт: Такий сценарій є неможливим і нелогічним для членів НАТО. Наприклад, США на сьогодні є однією з найсильніших у військовому й економічному сенсі країн світу й на неї лягає найбільше навантаження військового та фінансового внеску до Альянсу. Разом із тим, думка США не завжди збігається з точкою зору європейців, але і самі європейці далеко не завжди виступають з єдиною позицією. Європейці стурбовані тим, що США рішучі у військовому протистоянні терористичним загрозам, витрачають замало коштів на підтримку та розвиток найбідніших країн світу. Американці, зі свого боку, розчаровані неспроможністю Європи діяти і виступати злагоджено, розвивати свій оборонний потенціал, критикують її повільно діючі та часто неефективні та забюрократизовані інституції.

Але усі без виключення рішення з будь-якого питання, що стосується діяльності Альянсу чи його членів в рамках Альянсу, вирішуються на основі консенсусу (див. вище). Точно так кожна країна-член НАТО самостійно вирішує, чи брати їй участь у певній військовій операції НАТО, чи ні.

 

32-конечная звезда: Міф 7. Вступ України до НАТО вимагатиме значних витратФакт: Членство в НАТО не спричинить значного перебільшення запланованих витрат бюджетних коштів на військові цілі. В НАТО існує рекомендація, що національні витрати на оборону країни-члена Альянсу повинні складати близько 2% ВВП. Приміром, Люксембург, країна з населенням із 460 тисяч осіб, у разі самостійного забезпечення власної оборони, ніколи б не досягла рівня безпеки, який вона має в НАТО, якби навіть витрачала на оборону весь свій бюджет. Люксембург витрачає на оборону лише 0,9% свого ВВП, маючи всі гарантії безпеки, які надає НАТО, включно з ядерними. Це стосується усіх членів НАТО, які отримують кращі гарантії безпеки, аніж ті, що вони могли б забезпечити самостійно.

     Вартість членського внеску України до бюджетів НАТО, за попередньою оцінкою, перебуватиме в межах внеску Польщі і становитиме близько 40–50 мільйонів доларів США на рік. Іншими словами, 4-5 гривень на рік з людини — громадянина України, є не такою великою ціною за безпеку.

 

7.2 ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ УКРАЇНОЮ І НАТО

 

Табл. 7.1 — Основні напрями співпраці України й НАТО[85]

Дата

Подія

1991

Відразу після розпаду Радянського Союзу Україна вступає до Ради північноатлантичного співробітництва (у 1997 році перейменованої на Раду євроатлантичного партнерства – РЄАП).

1994

Україна першою серед держав СНД приєднується до програми «Партнерство заради миру» (ПЗМ).

1996

Українські військовослужбовці беруть участь у розгортанні миротворчої місії під проводом НАТО у Боснії і Герцеговині.

1997

Під час саміту НАТО в Мадриді (Іспанія) країнами –  членами Альянсу та Україною офіційно підписано Хартію про особливе партнерство, у якій визначено принципи і механізми подальшого розвитку відносин між Україною і НАТО, окреслено галузі консультацій і співробітництва, а також започатковано Комісію Україна – НАТО (КУН) з метою просування партнерства.

1997

Україна відкриває дипломатичну місію при НАТО.

1998

Засновано Спільну робочу групу Україна – НАТО з питань оборонної реформи.

1999

У Києві розпочинає роботу Офіс зв’язку НАТО.

1999

У складі миротворчих сил під проводом НАТО у Косові розгорнуто українсько-польський батальйон.

Травень 2000

Верховна Рада України ратифікує Угоду про статус збройних сил ПЗМ.

Вересень 2000

Україна приймає багатонаціональні навчання з ліквідації наслідків катастроф «Закарпаття – 2000».

Травень 2002

Президент України Леонід Кучма проголошує мету щодо набуття Україною членства в НАТО. Під час засідання КУН у Рейк’явіку (Ісландія) міністри закордонних справ висловлюють прагнення піднести двосторонні відносини на якісно новий рівень.

Липень 2002

У Донецьку відбувається офіційне відкриття проекту Цільового фонду ПЗМ зі знищення 400 тисяч протипіхотних мін.

 

Листопад 2002

Під час засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ у Празі (Чеська Республіка) ухвалено План дій Україна – НАТО. План дій має на меті поглибити і розширити взаємовідносини Україна – НАТО, а також підтримати зусилля України у галузі реформування на шляху країни до її мети інтегруватися до євроатлантичних структур.

 

Березень 2004

Верховна Рада України ратифікує Угоду з НАТО щодо надання підтримки іноземним військам з боку країни дислокації.

 

Червень 2004

Україна підписує Угоду з НАТО щодо стратегічних авіаперевезень.

 

Осінь 2004

Країни – члени Альянсу уважно спостерігають за розвитком політичних подій під час президентських виборів і Помаранчевої революції в Україні. Вони наголошують на важливості проведення вільних і чесних виборів і переносять дату проведення чергового засідання КУН на рівні міністрів, попередньо запланованого на грудень.

 

Лютий 2005

Країни – члени Альянсу запрошують новообраного Президента України Віктора Ющенка взяти участь у роботі саміту в штаб-квартирі НАТО. Вони висловлюють підтримку його амбітним планам у галузі реформування і погоджуються зорієнтувати співробітництво Україна – НАТО відповідно до пріоритетів нової влади.

Квітень 2005

Під час засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ у Вільнюсі (Литва) започатковано Інтенсифікований діалог щодо прагнень України до набуття членства в НАТО і ухвалено програму короткострокових заходів з метою зміцнення підтримки основних реформ.

Вересень 2005

У рамках Інтенсифікованого діалогу розпочато низку обговорень на рівні експертів.

Жовтень 2005

Україна приймає багатонаціональні навчання з питань реагування на катастрофи «Спільна допомога – 2005».

Жовтень 2005

Північноатлантична рада відвідує Київ з метою обговорення Інтенсифікованого діалогу з міністрами закордонних справ і оборони України.

Лютий 2006

У Хмельницькому урочисто відкрито Центр адаптації й перепідготовки колишніх військовослужбовців.

 

Березень 2006

Генеральний секретар НАТО вітає проведення в Україні вільних і чесних виборів до Верховної Ради як таких, що сприяли зміцненню демократії в Україні.

 

Червень 2006

Підписано контракт, який відкриває шлях для реалізації в Україні проекту Цільового фонду ПЗМ з утилізації 133 тисячі тонн звичайних боєприпасів, 1,5 млн. одиниць легкої зброї і одну тисячу переносних зенітно-ракетних комплексів, розрахований на 12 років.

 

Вересень 2006

Під час візиту до штаб-квартири НАТО прем’єр-міністр України Віктор Янукович запевняє представників країн – членів Альянсу у відданості України продовженню співпраці з Альянсом, однак при цьому заявляє, що український народ ще не готовий до вступу до НАТО.

 

Жовтень 2006

Верховна Рада України ратифікує Угоду про стратегічні авіаперевезення.

 

Червень 2007

Україна вперше відряджає корабель ВМС для участі в антитерористичній військово-морській операції НАТО «Активні зусилля» на Середземномор’ї, після чого восени надсилає другий корабель.

 

2007

Україна відряджає військових медиків на підтримку Групи з відбудови провінції в Афганістані.

 

Квітень 2008

На Бухарестському саміті глави держав – членів НАТО погоджуються, що у майбутньому Україна може стати членом НАТО.

2008

Україна розгортає два кораблі ВМС на підтримку операції «Активні зусилля»: один влітку і другий – восени.

 

Грудень 2008

Міністри закордонних справ країн – членів НАТО домовляються про необхідність створення кращих умов для надання допомоги Україні у досягненні відповідності критеріям членства в НАТО і вирішують розробити Річну національну програму (РНП).

 

Квітень 2009

Україна підписує Угоду про наземний транзит з метою постачання МССБ в Афганістані.

 

21 серпня 2009

Підписано «Декларацію про доповнення до Хартії про особливе партнерство між НАТО і Україною», у якій відображено рішення, ухвалені на Бухарестському саміті й на зустрічі міністрів закордонних справ у грудні 2008 року.

 

Лютий 2010

Новий уряд України під керівництвом Президента Віктора Януковича ухвалює рішення про продовження співробітництва з НАТО, однак знімає з порядку денного питання про потенційне членство України в Альянсі.

 

Травень 2010

Підписано Меморандум про взаєморозуміння у галузі обміну даними про повітряну обстановку, спрямований на запобігання критичним ситуаціям у повітрі шляхом мінімізації потенційних транскордонних інцидентів і оптимізації реагування на небезпечні ситуації із залученням цивільних літаків.

 

Листопад 2010

Україна відряджає корабель ВМС для участі в операції «Активні зусилля».

 

Квітень 2011

Під час зустрічі у Берліні міністри закордонних справ КУН знову підкреслюють важливість Особливого партнерства і домовляються продовжувати заходи практичного співробітництва.

 

Травень 2012

У рамках Чиказького саміту Президент Янукович бере участь у засіданні країн, що виділяють війська до складу МССБ під проводом НАТО в Афганістані.

 

Лютий 2013

Під час засідання КУН на рівні міністрів оборони вирішено зміцнювати співробітництво між Україною і НАТО: досягнуто домовленість щодо пріоритетів співпраці на наступні п'ять років, зокрема щодо навчань і тренувань; подовжено дію проекту з перепідготовки колишніх військовослужбовців в Україні; досягнуто поступу на шляху до нового проекту із знезараження колишніх радянських військових об'єктів, де зберігалися радіоактивні відходи. Україна стає першою державою-партнером, яка долучилася до операції під проводом НАТО із протидії піратству поблизу берегів Сомалі «Океанський щит».

 

Березень 2014

НАТО закликає Росію послабити напруженість у світлі проведення так званого референдуму в Криму і застосування Збройних сил Російської Федерації на території України. З огляду на те, що її незалежність і територіальна цілісність опинилися під загрозою, Україна посилається на Статтю 14 Хартії Україна – НАТО і скликає засідання КУН. Держави – члени НАТО заявляють, що вони не визнають і ніколи не визнають незаконну і нелегітимну анексію Криму Росією.

 

Квітень і червень 2014

Під час засідань на рівні міністрів весною і влітку НАТО ухвалює низку конкретних заходів на підтримку спроможності України гарантувати власну безпеку. Серед них – невідкладні й короткострокові заходи, покликані розв’язати поточну кризу в Україні, а також довгострокові заходи, спрямовані на розвиток спроможностей і потенціалу країни, глибинне реформування збройних сил і структур безпеки загалом.

 

3 вересня 2014

У рамках Міжнародної виставки оборонної промисловості у м. Кельце (Польща) проходить конференція за сприяння НАТО, присвячена оборонній промисловості України.

 

4 – 5 вересня 2014

У рамках Уельського саміту глави держав і урядів НАТО проводять зустріч з Президентом України Петром Порошенком, під час якої знову підтверджують свою підтримку суверенітету і територіальної цілісності України і виступають із засудженням дій Росії, обіцяючи при цьому активізувати стратегічні консультації під егідою КУН і ще більше посилити підтримку України.

2 грудня 2014

У рамках засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ відбувається обговорення останніх подій в Україні. Здійснено аналіз спільної роботи з часу Уельського саміту.

15 грудня 2014

Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк відвідує штаб-квартиру НАТО, де обговорює з Генеральним секретарем НАТО ініціативи Альянсу на підтримку Уряду України. Єнс Столтенберг підкреслює, що НАТО стоятиме на боці України, яка просувається на шляху до побудови суверенної, стабільної і неухильно відданої демократії й верховенству закону країни.

29 грудня 2014

Президент України Петро Порошенко затверджує законопроект, яким скасовується позаблоковий статус України, і проголошує намір України розпочати процес досягнення відповідності критеріям членства в НАТО й прагнення інтегруватися до євроатлантичних структур безпеки, зазначаючи при цьому, що рішення про подання заявки на вступ до НАТО ухвалюватиметься на всеукраїнському референдумі.

Січень 2015

Після завершення діяльності МССБ в Афганістані у грудні 2014 року Україна приєднується до подальшої місії «Рішуча підтримка» під проводом Альянсу, яка має на меті навчати і надавати консультативну і практичну допомогу Афганським силам і установам у галузі безпеки.

29 січня 2015

Під час переговорів з прем’єр-міністром України Павлом Клімкіним Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг висловлює занепокоєння з приводу ескалації насильства в країні останнім часом і запевняє, що НАТО і надалі надаватиме потужну політичну і практичну підтримку Україні.

24 квітня 2015

Агенція НАТО з інформації і комунікацій і Україна підписують угоду, покликану сприяти реалізації проекту Цільового фонду у галузі командування, управління, комунікацій і комп’ютеризації, що є частиною програми допомоги НАТО Україні у контексті українсько-російської кризи. Після ратифікації угода відкриє шлях для подальшого розвитку технічного співробітництва.

 

28 квітня 2015

Агенція НАТО з підтримки і забезпечення підписує угоду з Україною, забезпечивши таким чином офіційну основу для реалізації двох проектів Цільового фонду у галузі матеріально-технічного забезпечення і стандартизації й медичної реабілітації.

 

 

21-25 вересня 2015

У Львові відбуваються широкомасштабні польові навчання із ліквідації наслідків катастроф, які було спільно організовано Євроатлантичним центром координації реагування на катастрофи НАТО і Службою з питань надзвичайних ситуацій України. У церемонії відкриття навчань взяли участь Генеральний секретар і Президент України.

22 вересня 2015

Під час візиту до Києва Генеральний секретар НАТО виступає перед Радою національної безпеки і оборони (РНБО) України і проводить зустрічі з ключовими посадовцями уряду і спікером Верховної Ради. Підписано угоди, які формалізують дипломатичний статус представництва НАТО в Україні, а також підтримку України у галузі комунікацій і поглиблення оборонно-технічного співробітництва.

 

 

 

СПІВПРАЦЯ В ОБОРОННІЙ І БЕЗПЕКОВІЙ ГАЛУЗЯХ нині набуває нового поштовху завдяки програмам розбудови потенціалу і розвитку можливостей. Держави – члени Альянсу засудили військову агресію Росії проти України, охарактеризувавши її як порушення міжнародного права, що також суперечить принципам, на яких ґрунтуються Рада НАТО – Росія і Партнерство заради миру. Використовуючи механізм Цільових фондів, окремі держави – члени НАТО і країни-партнери мають змогу на добровільній основі виділяти фінансову підтримку Україні і нині підтримують нові значущі ініціативи у п'яти найважливіших галузях, зокрема:

 

Блок-схема: сохраненные данные: 1. Командування, управління, зв’язок і комп’ютеризаціяпроект на підтримку модернізації структур і потенціалу України має подвійну мету: підвищити здатність України гарантувати власну безпеку і брати участь у навчаннях і операціях під проводом НАТО;

 

 

 

 

Блок-схема: сохраненные данные: 2. Матеріально-технічне 
забезпечення і 
стандартизація
проект має на меті сприяти реформуванню системи матеріально-технічного забезпечення України і підвищенню її взаємосумісності з відповідними системами НАТО через запровадження стандартів НАТО щодо обліку і управління військовою технікою і матеріалами;

 

 

 

Блок-схема: сохраненные данные: 3. Кіберзахист

проект покликаний допомогти Україні виробити технічні можливості із протистояння кіберзагрозам, а також забезпечити підготовку і дорадчу допомогу щодо вироблення політики;

 

 

 

Блок-схема: сохраненные данные: 4. Соціальна адаптація колишніх військовослужбовців
проект має на меті допомогти Міністерству оборони України виробити ефективну програму соціальної адаптації військовослужбовців, які звільняються у запас (на основі поточних проектів із перепідготовки, які запроваджуються за сприяння НАТО);

 

 

 

 

Блок-схема: сохраненные данные: 5. Реабілітація поранених

проект має на меті гарантувати належне лікування поранених українських чоловіків і жінок-військовослужбовців, а також забезпечити обладнанням медично-лікувальні заклади України і провести підготовку спеціалізованого персоналу.

 

 

 

 

Рис. 7.1 Ініціативні проекти країн-партнерів НАТО для України

 

 

 

7.3 КРИТЕРІЇ ЧЛЕНСТВА В НАТО. СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ НАСЛІДКИ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО НАТО

 

СИСТЕМА КРИТЕРІЇВ ВСТУПУ КРАЇН ДО НАТО була викладена у Вашингтонському договорі (4 квітня 1949 року).[86] Єдність НАТО базується на інтересах і цінностях, які об’єднують її членів. Наріжними принципами для всіх країн – членів НАТО виступають: демократія, свобода особи, верховенство права, прагнення сприяти стабільності і добробуту в Північноатлантичному регіоні, спільна діяльність для здійснення колективної оборони та підтримання миру і безпеки. Відповідно, від України очікується, що вона буде:

 

ПРОЦЕС ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО НАТО (NATO) складається із ряду кроків різного ступеня формалізації. Причому, кожен наступний крок, як правило, є все більш формалізованим.

 

КРОК 1.

 інтенсифікований 

 політичний діалог 

Етап, на якому зараз і знаходиться Україна. Практичним проявом діяльності НАТО у цій сфері стало відкриття Центру передового досвіду з питань стратегічних комунікацій НАТО, що отримав статус міжнародної організації (Латвія, 2014 р.). Зокрема, центр був створений сімома країнами–партнерами, серед яких Латвія, Литва, Естонія, ФРН, Польща, Сполучене Королівство та Італія[87]. Центр провів низку навчальних семінарів для українських урядовців для ознайомлення їх з методологією та значенням стратегічних комунікацій у сучасному суспільстві. Серед головних напрямів роботи центру, що були заплановані слід виокремити захист НАТО та країн–членів від пропаганди;дослідження інструментів пропаганди Російської Федерації проти союзників НАТО; виявлення ознак ведення гібридної війни для формування заходів протидії такій війні; вивчення особливостей залучення соціальних медіа до просування міжнародних ініціатив Альянсу тощо.

Центр передового досвіду з питань стратегічних комунікацій НАТО виступає актором, що сприяє зміцненню політичного діалогу між НАТО і Україною. Україна виступила ініціатором підписання Дорожньої карти партнерства у сфері стратегічних комунікацій з метою удосконалення власної інформаційної політики в умовах веденнягібридної війни.

КРОК 2.

підготовка в рамках ПДЧ

Підготовка країни до членства в рамках ПДЧ (Плану дій щодо членства в НАТО, див. підрозділ 6.3) повинна тривати до моменту отримання членства, і невдачі на цьому шляху можуть стати причиною відмови від ратифікації протоколів про приєднання навіть після проходження всіх попередніх кроків. На ранішньому етапі успіх підготовки в рамках ПДЧ є важливим критерієм (але далеко не єдиним) при формуванні консенсусу серед членів НАТО про бажаність запрошення кожного нового члена. Підготовка в рамках ПДЧ носить циклічний характер на підставі річних циклів підготовки. Запрошення країниприєднатися до ПДЧ є офіційним визнання за нею статусу кандидата в члени, проте, без будь яких гарантій членства.

КРОК 3.

оголошення Україною

бажання стати

членом НАТО

На цьому етапі Генеральний Секретар НАТО повідомляє керівництву країни про досягнення в рамках Альянсу консенсусу щодо бажаності її членства. Таке рішення повинне ухвалюватися на саміті НАТО (див. Саміти НАТО, підрозділ 6.1). Однак, може статися так, що завдання НАТО будуть настільки глибоко переглянуті, що всі нинішні уявлення про параметри і темпи розширення виявляться абсолютно неадекватними.

 

Слід зазначити, що Перспективи членства України в НАТО останнім часом не обговорюються на вищому рівні контактів Україна-НАТО. В нинішній ситуації для Альянсу важливо, щоб Україна не допустила розповзання російської агресії, адже НАТО не хоче прямого військового зіткнення з РФ. До того ж, Україна офіційноне взяла курс на членство в НАТО, а лише на зближення.

У Стратегії національної безпеки України визначена «довгострокова ціль приєднання до загальноєвропейської системи безпеки, основу якої становить НАТО». Однак НАТО не етичний проект, а безпекова організація. Жодну державу не буде прийнято до НАТО, якщо безпека буде більше вигідна їй, а не організації в цілому.За нинішніх, або найбільш передбачуваних умов, членство України не відповідатиме цим вимогам. Воно поставить Альянс перед безпосередньою необхідність застосувати статтю 5 і очевидним ризиком ядерної війни. Сьогодні складно говорити про те, що країни Альянсу, які мають різні думки стосовно надання Україніозброєння, зможуть об’єднатися навколо надання членства Україні.

Але якщо в нинішніх умовах членство в НАТО не є можливим для України, воно також не є необхідним. НАТО і Україна мають спільний стратегічний інтерес, аби Росія не отримала вигод від своєї агресії, через сприяння відбудови України та відновлення її суверенітету над всією територією[88]. Для досягнення цих цілей НАТО і Україна повинні створити систему стримування і попередження всередині країни (і не тільки на західному кордоні); Україна повинна працювати над реформуванням Збройних сил України та модернізувати їх[89].

 

КРОК 4.

український референдум

щодо членства в НАТО

Перед підписанням протоколу про приєднання Україна повинна підтвердити свої наміри. Очевидним (хоч і не єдино можливим) засобом для цього є проведення референдуму. Його позитивні результати —найміцніша гарантія того, що законодавчий орган в критичний момент не зійде із обраного шляху. Сенс цього кроку в тому, щоб не витрачати час і сили на ратифікацію протоколу про приєднання і не ставити в незручне становище ініціаторів цього процесу, якщо немає твердої упевненості, що країна дійсно ратифікує Північноатлантичний Договір після отримання офіційного запрошення. Іноді цей етап називають подачею офіційної заявки, але головне в ньому — це конкретна демонстрація зацікавленості країни в членстві в НАТО.

 

КРОК 5.

підписання і ратифікація

членами НАТО

протоколу про

приєднання

Офіційне запрошення стає можливим після вступу через протокол про приєднання. Як показує практика, це тривалий і складний процес, із огляду на кількість членів НАТО. Протокол, навіть підписаний і узгоджений виконавчими органами влади і політичними лідерами всіх країн-членів, повинен пройти через парламенти. Успіх голосування, як правило, вимагає дипломатичної підтримки особливо зацікавлених країн. Тому, без серйозної зацікавленості із боку США вступити до НАТО практично неможливо. Проте, навіть за належною дипломатичною і загальнополітичною підтримкою всередині і поза кожноюокремою країною, ратифікація важливих міжнародних документів (як показала історія з європейською конституцією) зовсім не гарантована. Для ратифікації протоколу всіма нинішніми 28 членами НАТО потрібен рік, а то і більше.

 

КРОК 6.

отримання офіційного

юридично оформленого

запрошення

Згідно процедурі, викладеній у статті 10 Північноатлантичного Договору, нова країна може приєднується до НАТО тільки на одноголосне запрошення членів організації[90]. Процедура чітко визначає, як саме це робиться.

Запрошення має форму спеціального протоколу (щодо України: «Протокол до Північноатлантичного Договору про приєднання республіки Україна»), підписаного і ратифікованого всіма членами НАТО. Як правило, це короткий документ, що складається з преамбули і трьох статей (у деяких особливих випадках їх може бути більше). Після вступу протоколу до сили Генеральний Секретар НАТО від імені всіхчленів організації передасть Україні офіційне запрошення приєднатися, і після цього вона стане членом НАТО, як тільки здасть на зберігання уряду США цей документ.

КРОК 7.

отримання членства

Країна вважається членом НАТО з моменту здачі на зберігання уряду США свого документа про приєднання. Далі, уряд США повинен повідомити решту членів організації про цю подію. Для України, як і для переважної більшості інших країн, документ про приєднання є рішенням найвищого законодавчого органу про ратифікацію Північноатлантичного Договору. Все, що потрібно зробити на рівні цього кроку — привести цей документ до Вашингтона. У загальному випадку, зробити це повинен Міністр закордонних справ. Передача на зберіганняпроходить в урочистій обстановці у присутності представників всіх членів НАТО, що дозволяє звести до мінімуму період їх сповіщення про завершення процедури ухваленні нового члена.

 

СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО НАТО

 

 

   Переваги вступу   

   України до НАТО   

 

Надання «ядерних гарантій», відповідно до яких напад на Україну із застосуванням ядерної, хімічної чи бактеріологічної зброї означатиме адекватну відповідь з боку ядерних держав-членів НАТО (США, Велика Британія, Франція).

 

Вступ до НАТО дуже істотно знижує ризик війни проти України. Україна є стратегічно важливою, на відміну від нейтральних Фінляндії та Швеції. Геостратегічні переваги, які дає контроль над Україною, можуть для потенційного агресора переважити ризик, який супроводжуватиме агресія проти України.

НАТО не вимагає розміщення на території України своїх баз в обмін на членство. Тому вступ України до НАТО буде «паперовим», без утворення нових великих військових баз.

У результаті вступу до НАТО Україна зміцнить свою територіальну цілісність.

Вступ до НАТО означатиме остаточний вихід України з під впливу Росії та ліквідацію можливості його відновлення в майбутньому.

НАТО дозволяє гарантувати надійну безпеку за невеликі кошти, за які Україна ніколи б не мала такого рівня безпеки, як за умов членства в НАТО, навіть якби витрачала на оборону весь свій бюджет.

НАТО не вимагає масового переозброєння східноєвропейських армій. Кожна країна має право на власний розсуд вирішувати, які озброєння і якого виробництва закупляти для своїх збройних сил. Українські озброєння радянського виробництва не є проблемою при вступі до НАТО.

Стрімке збільшення іноземних інвестицій, оскільки безпека зв'язана з економікою ( для Польщі, Чехії і Угорщини – приплив іноземних інвестицій за рік після оголошення про вступ до НАТО збільшився у 3,5 рази, для Румунії на 141%).

НАТО надає допомогу Україні у вирішенні проблем звільнених у запас військовослужбовців. Починаючи із 2015 р. через шість трастових фондів вже були виділені близько 35 млн. євро. Також були проведені навчання для більш ніж двох тисяч українських цивільних та військових. У 2017 р. в Харкові відкривсяреабілітаційний центр для поранених військовослужбовців, в якому медична реабілітація буде оплачуватися з одного із фондів НАТО.[91]

Укріплення середнього класу українського суспільства, який найбільше зацікавлений у євроатлантичній інтеграції. Адже він найбільше потерпає від нестабільності та непередбачуваності, а НАТО – це формат стійкого розвитку.

До позитивів, які Україна має вже сьогодні, належить проект НАТО щодо створення Трастового фонду для ліквідації надлишків застарілих боєприпасів в Україні, а їх у нас —133 тис. т., 1,5 млн. одиниць застарілої стрілецької зброї та 1 тис. одиниць переносних зенітно-ракетних комплексів. У Харківській області 1 грудня 2005 р.розпочався перший трирічний етап проекту. На нього передбачалось 4,1 млн. євро, а вартість усього першого етапу становила близько 8 млн. євро. Загалом проект розрахований на 12 років, і на його реалізацію заплановано витратити понад 25 млн. євро[92].

Членство в НАТО покращить перспективи вступу України до ЄС. Вступивши до Альянсу, будь-яка держава мусить дотримуватися певних правил, чітко визначених критеріїв. Вона не матиме змоги прийняти рішення, які порушують свободу слова, демократію, завдадуть шкоди інтересам українських громадян.

із набуттям членства в НАТО ми увійдемо у широкий суспільно- політичний простір, побудований на спільних цінностях. Якщо не тільки на рівні держави, а й на рівні політичних партій, громадських організацій ми інтегруємося в суспільно-політичний простір євроатлантичної цивілізації, то демократичні перетворення в нашійкраїні набудуть незворотного характеру.

 

 

   Недоліки вступу   

   України до НАТО   

 

Україні необхідно буде надавати збройну підтримку союзникам по НАТО, якщо на їхню територію буде здійснено напад в Європі, Північній Америці та в Атлантичному океані на Північ від тропіка Рака. Однак досі на НАТО ніхто не ризикував робити напади, навіть під час «холодної війни».

 

 

Ймовірне певне збільшення витрат на оборону в Україні, досягнення підняття їх з нинішніх 1,4% ВВП мінімум до 1,7-2,0% ВВП (до рівня, який є в Польщі, Чехії, Угорщині). Особливо в момент підготовки до членства в НАТО Україна буде змушена реагувати на вимоги НАТО.

Погіршення відносин України з Росією, викликане тим, що Росія розумітиме втрату перспективи контролю над Україною. Як військово- стратегічна одиниця Україна для блоку виступає у першу чергу, як стратегічний плацдарм для розгортання своїх позицій на Схід. Факт розширення НАТО може надати значної перевагиСША щодо американізації Центральної та Східної Європи, що може викликати занепокоєння найбільших європейських країн;

Збільшення соціальної напруги серед військовослужбовців, зумовленої значним скороченням чисельності збройних сил. Вхід України до системи інфраструктурних зв’язків НАТО, що обіймає величезні території, може спричинити злам не лише державного апарату, а й певним чином може змінити внутрішню сутність українського народу, його духовність, суспільну свідомість, якою б «еластичною» вона не була;

Гіпотетично можна припустити, що подальше просування НАТО на Схід покращить стратегічні взаємини між альянсом та Польщею. Україні ж буде відводиться роль буферного утворення;

Певне збільшення терористичної загрози проти України, яка в результаті вступу до НАТО стає частиною Європи. Але терористична загроза навряд чи буде реалізована щодо України, яка справедливо повелася щодо мусульман — кримських татар. В цілому навіть членство України в НАТО не забезпечує їй безпеки.Конфлікт Греції та Туреччини цьому підтвердження;

Членство в НАТО, ймовірно, зажадає змін в Конституції України в частині, що стосується іноземного військового базування на території України і умов застосування Україною військової сили. На тлі ще не завершеного процесу конституційних змін у зв'язку з реформою влади, це є чинником, що перешкоджає політичнійконсолідації.

 

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Які праві чинники вступу України до НАТО?

2. Розкрийте основні міфи щодо НАТО.

3. Які основні критерії отримання державою членства в НАТО?

4. Які конкретні кроки повинна здійснити України, щоб стати членом НАТО?

5. Визначте соціально-політичні переваги та недоліки вступу України до НАТО.