Попередня сторінка          Зміст           Наступна сторінка          Електронні посібники ВНТУ

 

 

ТЕМА 8. УЧАСТЬ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

 

8.1 Україна — ООН

8.2 Україна — СОТ

8.3 Україна — МВФ

 

8.1 УКРАЇНА — ООН

 

 

Flag of the United Nations.svg

ОРГАНІЗА́ЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ (ООН) — глобальна міжнародна організація, заснована 24 жовтня 1945 на конференції у Сан-Франциско на підставі Партії Об'єднаних Націй. 

Мета діяльності організації — підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу. Члени-засновники — 51 держава (в т. ч. Україна).

Станом на 2011 рік ООН нараховувала 193 держав-членів. Західна Сахара та інші маленькі держави не приєднались до ООН через їх невизнання. Організація фінансується з обов'язкових та добровільних внесків від своїх держав-членів, і користується шістьма офіційними мовами: арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська.

 

СТРУКТУРА ООН[93] —  складається з п'яти основних органів: Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки ООН, Економічної і Соціальної Ради (ЕКОСОР) ООН,  Міжнародного Суду юстиції ООН, Секретаріату ООН (+Генеральний Секретар ООН).

 

 

 


1. Генеральна
Асамблея ООН
 

головний дорадчий, директивний та представницький орган Організації Об'єднаних Націй, створений у 1945 р. згідно зі статутом ООН.

Генеральна асамблея складається з 193 членів ООН і є форумом для обговорення всього спектру міжнародних питань, викладених у Статуті.

Асамблея збирається на чергову щорічну сесію в період з вересня по грудень і в подальший період в міру необхідності.

Кожна держава може бути представлена в ній делегацією щонайбільше з п'яти осіб.

Одна держава-член організації має в Генеральній Асамблеї один голос.

Кожна країна представлена дипломатом високого рангу, але час від часу міністри закордонних справ і навіть голови держав також відвідують сесії ГА.

Рішення з окремих важливих питань, таких, як рекомендації відносно миру і безпеки і вибори членів Ради Безпеки, приймаються більшістю в дві третини держав-членів; рішення ж з інших питань приймаються простою більшістю голосів.

 

   функції   

 

*  розглядає загальні принципи співпраці в підтримці міжнародного миру і безпеки, у тому числі в питаннях роззброєння, і робити відповідні рекомендації;

*  обговорює будь-які питання, що відносяться до підтримки міжнародного миру і безпеки, і робити рекомендації відносно цих питань, за винятком коли дана суперечка або ситуація знаходяться на розгляді Ради Безпеки;

*  організовує дослідження і готує рекомендації в цілях сприяння міжнародній політичній співпраці, здійснення прав людини і основних свобод і сприяння міжнародній співпраці в економічній, соціальній і гуманітарній областях і в області культури, освіти і охорони здоров'я;

*  рекомендує заходи мирного залагоджування будь-якої ситуації, яка могла б порушити дружні стосунки між націями;

*  отримувати і розглядати доповіді Ради Безпеки та інших органів ООН;

*  розглядає і затверджує бюджет Організації Об'єднаних Націй і встановлювати розмір внесків держав-членів

*  обирає непостійних членів Ради Безпеки і членів інших рад і органів ООН і, за рекомендацією Ради Безпеки, призначати Генерального секретаря.

 

 
  2. Радa Безпеки ООН  
 

 

відповідає за підтримання миру та безпеки у відносинах між країнами членами ООН. Рада Безпеки ООН має право приймати обов'язкові рішення, які подаються до Організації Об'єднаних Націй, як резолюції Ради Безпеки.

Складається з 15 держав-членів, котрі в свою чергу розподіляються на 5 постійних членів — Китай, Франція, Росія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки — і 10 непостійних членів, 15 жовтня 2015 року новими непостійними членами Ради Безпеки ООН терміном на 2 роки обрали Україну, Єгипет, Сенегал, Уругвай та Японію, термін повноважень їх триватиме два роки.

П'ять постійних членів Ради мають право на «вето» над основними питаннями, але не щодо процедурних резолюцій чим дозволяє постійному члену Ради блокувати прийняття рішень, але не дозволяє блокувати обговорення самої резолюції, навіть коли вона не є прийнятною для нього.

Десять тимчасових місць в Раді Безпеки ООН визначаються на двох- річний термін з держав-членів ООН за які проголосували на Генеральній Асамблеї ООН та відповідно на регіональній основі. Голову Ради Безпеки ООН призначають за алфавітом кожен місяць.

 

 

   функції   

 

*      розслідує будь-який спір чи будь-яку ситуацію, яка може спричинити міжнародні зіткнення чи викликати спір, що загрожує підтримці міжнародного миру і безпеки;

*      визначає існування будь-якої загрози миру, будь-якого порушення миру чи акту агресії і робить рекомендації чи вирішує які заходи слід застосувати для підтримки і відновлення міжнародного миру та безпеки;

*      застосовує примусові заходи до держав, які порушують міжнародний мир і безпеку;

*      може відправити миротворців у регіони, де збройний конфлікт недавно припинився або тимчасово зупинився, щоб забезпечити дотримання умов мирних угод і перешкоджати комбатантам поновити військові дії.

 

 

 
  3. Економічнa і Соціальнa Радa (ЕКОСОР) ООН  
 

 

допомагає Генеральній Асамблеї ООН у сприянні міжнародного економічного і соціального співробітництва та розвитку. ЕКОСОР складається з 54 членів ООН, всі з яких обираються Генеральною Асамблеєю ООН на трирічний термін.

Президент ЕКОСОР обирається строком на один рік і вибирається серед малих та середніх держав, представлених в ЕКОСОР. Рада проводить засідання один раз на рік в липні, сесії тривають чотири тижні.

З 1998 року вона почала проводити іще одне засідання — кожного квітня з міністрами фінансів та представниками, які очолюють ключові комітети Світового банку і Міжнародного валютного фонду (МВФ).

ЕКОСОР добре вправляється в наданні консультаційних політичних спорів-рішень і веде координацію та дублювання деяких функцій органів ООН в області допоміжних секторів і саме в цій ролі ЕКОСОР найбільш активний.

 

   функції   

 

 

* обговорює міжнародні економічні й соціальні проблеми глобального і міжгалузевого характеру і розробляє рекомендації щодо політики з цих проблем для країн-членів і для системи ООН;

* проводить дослідження, складає доповіді, розробляє рекомендації з міжнародних проблем в економічній і соціальній сферах Генеральній Асамблеї, членам Організації та зацікавленим спеціалізованим установам;

* заохочує держави до дотримання прав людини і основних свобод для всіх;

* скликає міжнародні конференції і розробляє для подання Генеральній Асамблеї проекти конвенцій з питань, що входять до її компетенції;

* веде переговори зі спеціалізованими установами відносно домовленостей, угод, що стосуються взаємовідносин цих установ з ООН;

* погоджує діяльність спеціалізованих установ через консультації з ними і надання рекомендацій;

* надає послуги і допомогу (за ухвалою Генеральної Асамблеї) членам ООН, а також спеціалізованим установам на прохання останніх;

* консультує відповідні неурядові організації з питань, які входять до її компетенції.

 
  4. МІЖНАРОДНИЙ СУД ООН  
 

є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй (Гаага, Нідер-ланди). Заснований в 1945 році відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Метою Міжнародного Суду є вирішення суперечок між державами.

Суд розглядає справи, пов'язані з військовими злочинами, незаконним втручанням держав і етнічних чисток, зокрема, як і раніше, розглядаються й інші юридичні справи.

Сторонами в справах, що розглядаються Судом, можуть бути тільки держави.

До суду можуть звертатися учасники його Статуту, до числа яких автоматично входять всі члени ООН.

Держава, що не є членом ООН, може стати учасником Статуту на умовах, що визна-чаються у кожному окремому випадку ГА ООН за рекомендацією РБ ООН.

 

   функції   

 

*      розглядає правові суперечки між державами, що пов'язані з порушенням міжнародних договорів і зобов'язань або виникають при їх тлумаченні;

*      ухвалює обов'язкові до виконання рішення за всіма спорами, які передаються державами на його розгляд;

*      дає консультативні, що не мають обов'язкової сили вироку з правових питань на прохання Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки і інших органів ООН з дозволу ГА ООН.

 
  5. СЕКРЕТАРІАТ ООН  
 

забезпечує дослідження, збір інформації і коштів, необхідних органам Організації Об'єднаних Націй для проведення своїх засідань та регламентних дій. Він також виконує завдання за вказівками від ООН, Ради Безпеки ООН, Генеральної Асамблеї ООН, Економічної і Соціальної Ради ООН та інших органів ООН.

Статут передбачає, що співробітники не повинні запитувати або

отримувати вказівки від будь-яких владних структур, окрім ООН.

Кожній країні — члену ООН пропонується поважати міжнародний характер Секретаріату і не намагатися впливати на своїх співробітників.

Генеральний секретар ООН самостійно несе відповідальність за підбір персоналу. Призначається Генеральною Асамблеєю (може бути на посаді 2 каденції — 10 років), після того, як його рекомендовано Радою Безпеки ООН.

Генеральний секретар не повинен виходити від одного з п'яти постійних держав-членів Ради Безпеки ООН. Може доводити до Ради Безпеки ООН будь-які питання, які, на його думку, можуть загрожувати в підтримці міжнародного миру і безпеки, надавати свою позицію для більшості дій на світовій арені.

Позиція Генерального секретаря ООН зводиться до подвійній ролі

— адміністратора організації ООН, і дипломата — посередника у вирішенні суперечок між державами-членами ООН і знаходження консенсусу щодо глобальних проблем.

 

   функції   

 

*  керівництво операціями з підтримування миру;

*  організація міжнародних конференцій з проблем світового значення;

*  підготовка оглядів світових економічних та соціальних тенденцій і проблем;

*  здійснення досліджень;

*  перекладання виступів, документів;

*  забезпечення світових засобів масової інформації відомостями про діяльність ООН.

 

Рис. 8.1 Структурні органи ООН

 

 

УКРАЇНА БРАЛА УЧАСТЬ У СТАНОВЛЕННІ ООН з найперших днів її створення. Будучи ще в складі СРСР, українська делегація брала найактивнішу участь у формуванні ООН. Україну можна назвати зразковим членом ООН.

Жодна інша країна світу не зробила для безпеки на планеті більше, ніж Україна, яка відмовилася від ядерного арсеналу. Цей крок став конкретним підтвердженням щирої відданості України миру і безпеці на планеті.

 

 

Табл. 8.1 — Україна від заснування ООН — до сьогоднішніх днів

ДАТА

ПОДІЯ

1945

Україна — співзасновник ООН. Делегація України бере активну участь у розробці статуту організації. Глава української делегації Дмитро         Мануїльський очолив перший комітет, який розробляв преамбулу статуту ООН і перший розділ.

1948

Україна вперше стає непостійним членом Ради безпеки ООН.

1992

Україна в ООН стає одним з основних учасників миротворчих операцій по всій земній кулі. Здобувши незалежність у 1991 році, українська держава поступово позбавляється від нальоту тоталітаризму в зовнішній політиці. В цьому ж році Україна підписує рамкову конвенцію ООН про зміну клімату.

1993

Перша велика перемога української дипломатії після здобуття незалежності. 9 липня 1993 року парламент Росії прийняв рішення про те, що Севастополь належить РФ і повинен бути повернений. Україна ініціювала екстрене засідання Радбезу ООН з цього питання і 20 липня 1993 року РБ ООН визнав рішення російської Думи незаконним і таким, що порушує міжнародні договори. Москві довелося поступитися — як виявилося, тимчасово.

1994

Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Офіційний Київ закликав до повної ліквідації цієї зброї на Землі, одночасно відмовившись від третього за розміром ядерного потенціалу. В цьому ж році Україна виступила ініціатором конвенції з безпеки персоналу ООН.

1997

Міністр закордонних справ України Геннадій Удовенко — голова 52-ї сесії Генасамблеї ООН. Саме 52-я сесія увійшла в історію як «сесія реформ», коли була прийнята всеосяжна програма реформування організації, запропонована генсеком Кофі Аннаном.

1999

Україна приєдналася до миротворчої місії в Косово. Роком пізніше — до місії в Конго.

2002

Генеральна асамблея ООН схвалює ініціативу України оголосити 29 травня міжнародним днем миротворців ООН. У 2003 році Україна ініціює декларацію про прихильність боротьбі з ВІЛ / СНІД.

2004

Україна починає брати участь в місії ООН в Ліберії і приєдналася до Кіотського протоколу.

2006,2008

Україна — член ради ООН з прав людини.

2009

Україна приєднується до місії в Кот-д'Івуарі

2014

Російсько-українська війна. Росія анексувала український Крим і розв'язала бійню в Донбасі. Генеральна асамблея ООН приймає резолюцію 68/262, в якій підтверджує недоторканність територіальної цілісності України.

2015

Україна знову претендує на статус непостійного члена Ради безпеки ООН. Для офіційного Києва це можливість відстоювати в організації свої національні інтереси, серед яких, наприклад, питання залучення миротворців для встановлення миру в Донбасі.

 

 

 World Trade Organization (logo and wordmark).svg

8.2 УКРАЇНА — СОТ

СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ (СОТ) — це міжнародна організація. Місце розташування: Женева, Швейцарія[94].

СОТ
      створена

у січні 1995 року після підписання багатосторонньої угоди у м. Марракеш (Марокко) 15 квітня 1994 року. Стала правонаступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) — організації, яка проіснувала з 1947 по 1994 рік і нараховувала 128 членів.

 

 

Мета
      утворення

 

— розробка системи правових норм міжнародної торгівлі та контроль за їх дотриманням.

 

Головні
        цілі

 

—  забезпечення тривалого і стабільного функціонування системи міжнародних торговельних зв’язків, лібералізація міжнародної торгівлі, поступове скасування митних і торговельних обмежень.

Принципи
      

 

* торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі;

* регулювання торгівлі переважно тарифними методами;

* відмова від використання кількісних і інших обмежень;

* транспарентність торговельної політики;

* врегулювання торговельних суперечок шляхом переговорів.

Функції
        СОТ

 

*      контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду;

*      проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами;

* врегулювання торговельних суперечок;

* огляд національної торговельної політики країн-членів;

* технічне сприяння державам з питань, що стосується компетенції СОТ;

* співробітництво з міжнародними організаціями.

Правова
      база

 

— у рамках ГАТТ було проведено вісім раундів багатосторонніх переговорів, спрямованих на лібералізацію торгівлі, скасування тарифних обмежень та зниження митних зборів. У ході переговорів було укладено 28 угод, що формують основу нормативно-правової бази СОТ, основними з яких є:

* Генеральна Угода з торгівлі послугами;

* Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності;

* Угода про вирішення спорів;

 

 

* Угода про сільське господарство;

* Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів;

* Угода про технічні бар'єри в торгівлі;

* Угода про правила походження;

* Угода про процедури імпортного ліцензування;

* Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи;

* Угода про субсидії та компенсаційні заходи;

* Угода про захисні заходи.

 

Члени
      СОТ

 

— на 2015 р. членами СОТ є 161 країна світу, 22 країни ведуть переговори щодо вступу. Членство у СОТ передбачає обов’язкову участь у всіх багатосторонніх угодах, крім декількох з обмеженим колом учасників.

 

Керівні
      органи

 

Вищим органом СОТ є Міністерська Конференція, яка скликається раз на 2 роки і приймає найбільш важливі рішення у сфері торгівлі.

Керівний орган — Генеральна Рада СОТ. Засідання цього органу проводяться кожні два місяці для здійснення нагляду за функціонуванням організації і виконанням відповідних угод. Генеральна Рада також виступає в якості вищого органу для розв'язання спорів і проведення огляду торговельної політики країн-членів.

 

Секретаріат
      СОТ

 

— розміщується у Женеві, його очолює Генеральний директор, якому допомагають 4 заступники. Офіційні мови — англійська, французька та іспанська.

 

 

ВСТУП УКРАЇНИ ДО СОТ (16 травня 2008 р.) відкрив перспективи для розвитку національної економіки. Україна на абсолютно рівних умовах та правах з іншими членами організації бере безпосередню участь у формуванні новітніх правил торгівлі на світовому ринку з метою максимального врахування національних інтересів нашої держави у торговельно-економічній сфері.

Як член СОТ Україна отримала право використовувати механізм врегулювання суперечок в рамках СОТ, що сприяє справедливому розв’язанню будь-яких суперечок з приводу дотримання положень угод СОТ. У рамках зазначеного механізму було позитивно вирішено ряд важливих питань, а саме дискримінаційного оподаткування, ліцензування деяких видів української продукції.

Набуття Україною членства в СОТ створило необхідні передумови для започаткування переговорів з Європейським Союзом щодо створення зони вільної торгівлі.

 

Табл. 8.2 — Хронологія стосунків Україна — СОТ

 

Дата

Подія

30

листопада 1993

розпочався процес вступу України до СОТ. До Секретаріату ГАТТ було подано офіційну заявку Уряду України про намір приєднатися до ГАТТ

5 лютого 2008

у Женеві відбулося засідання Генеральної Ради СОТ, на якому було підписано Протокол про вступ України до СОТ.

10 квітня 2008

Верховна Рада України прийняла законопроект «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі». 16 квітня 2008 року Закон про ратифікацію був підписаний Президентом України.

16 травня 2008 року

згідно з процедурами СОТ, Україна стала повноправним членом цієї Організації.

червень 2010

підписання Угоди про вільну торгівлю з Європейською асоціацією вільної торгівлі (Норвегія, Швейцарія, Ісландія та Ліхтенштейн), яка набрала чинності з 1 червня 2012 року

21 березня 2014

підписано Політичну частину Угоди про асоціацію з Європейським Союзом

27 червня 2014

підписано Економічну частину цієї угоди

 

 

Офіційна емблема МВФ

 

8.3 УКРАЇНА — МВФ

 

МІЖНАРО́ДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД (МВФ) — було створено 27 грудня 1945 року після підписання 29-ма державами угоди, розробленої на Конференції ООН з валютно-фінансових питань 22 липня 1944 року.

 

Статутний
        капітал

 

формується за рахунок внесків держав-членів, кожна з яких зазвичай виплачує приблизно 25% своєї квоти або у валюті інших членів, а інші 75% — у своїй національній валюті. Виходячи з розмірів квот розподіляються голоси між країнами-членами керівних органах МВФ. Найбільшою кількістю голосів у МВФ володіють США, Німеччина, Японія, Великобританія, Франція, Саудівська Аравія, Італія, Росія. Частка ЄС — 33,3%, розвинені держави мають у сукупності понад 60% голосів у МВФ. На частку всіх інших країн, що складають понад 84% кількості членів фонду, припадає лише близько 40%.

 

Резервними валютами МВФ є долар США, євро, британський фунт та японська єна. В листопаді 2015 було прийнято рішення про включення з 1 жовтня 2016 року до цього списку також китайського юаня.[89] Штаб-квартира МВФ знаходиться в м. Вашингтон, США.

 

 

Мета
        МВФ

 

*    сприяти міжнародній співпраці у валютно-фінансовій сфері;

*    сприяти розширенню і збалансованому росту міжнародної торгівлі в інтересах розвитку виробничих ресурсів, досягнення високого рівня зайнятості і реальних доходів держав-членів;

*      забезпечити стабільність валют, підтримувати упорядковані співвідношення валютної системи серед держав-членів і не допускати знецінення валют з метою отримання конкурентних переваг;

*      надавати допомогу в створенні багатосторонньої системи розрахунків між державами-членами, а також в ліквідації валютних обмежень;

*      тимчасово надавати державам-членам кошти в іноземній валюті, з метою виправлення порушення рівноваги їх платіжного балансу.

 

Функції
        МВФ

 

* сприяння міжнародній співпраці в грошовій політиці;

* розширення світової торгівлі;

* кредитування;

* стабілізація грошових обмінних курсів

Члени
        МВФ

Членами МВФ є 189 членів ООН.

Колишніми членами є Куба, яка вийшла з МВФ в 1964 році та Республіка Китай Тайвань), який був замінений в ООН на КНР в 1980 році. Крім Куби не належать до МВФ ще шість держав-членів ООН: Північна Корея, Андорра, Монако, Ліхтенштейн, Науру і Південний Судан. Острови Кука, Ніуе, Ватикан, й інші держави з обмеженим визнанням також не є членами МВФ[95].

Кількість
       співробітників

 

— приблизно 2 663 з 148 країн

 

Загальна
       сума квот

 

— 650 млрд. дол. (станом на 9/13/2016)

 

Найбільші
       позичальники

 

—  надані і непогашені суми на

29/2/2015: Португалія, Греція, Україна, Ірландія

 

 

 

Превентивні
       кредити

 

— найбільші превентивні кредити (суми, затверджені на 0/3/2016): Мексика, Польща, Колумбія, Марокко

 

Консультації
       

 

— консультації в рамках нагляду: 130 консультацій в 2013 році, 132 консультації в 2014 році і 124 консультації в 2015 році

 

Технічна
       допомога

 

— 285 людино-років в 2014 фінансовому році і 288 людино-років в 2015 фінансовому році.

 

 

СТРУКТУРА ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ МВФ — представлена Радою керуючих, Міжнародним валютним і фінансовим комітетом, Виконавчою радою та Комітетом з розвитку.

МВФ тісно співпрацює зі Світовим банком і Банком міжнародних розрахунків (МБР). Вони відіграють певну роль в укладенні низки спеціальних «рятувальних» угод, оскільки обидві ці організації займають унікальне положення, що дозволяє їм надавати фінансову підтримку програмам державного регулювання країн-боржників і служити каталізатором для приватних і державних кредитних операцій.

 

       
1. Рада
керуючих
       

Вищий керівний орган МВФ. Кожна країна-член представлена керуючим і його заступником. Зазвичай це міністри фінансів або керівники центральних банків. До повноважень Ради належить — вирішення ключових питань діяльності Фонду: внесення змін до Статей Угоди, прийняття і виключення країн-членів, визначення і перегляд їх часток в капіталі, вибори виконавчих директорів. Керуючі збираються на сесії один раз на рік, але можуть проводити засідання, а також голосувати через пошту в будь-який час.

       
2. Міжнародний валютний і фінансовий комітет
       

 

Складається з 24 керуючих МВФ і збирається на сесії два рази на рік. Цей комітет є дорадчим органом Ради керуючих і не має повноважень для прийняття директивних рішень. Але він виконує важливі функції: спрямовує діяльність Виконавчої ради; формує стратегічні рішення, які відносяться до світової валютної системи і діяльності МВФ; вносить на розгляд Раді керуючих пропозиції про внесення поправок до статей Угоди МВФ. Схожу роль відіграє також Комітет з розвитку — Об'єднаний міністерський комітет Рад керуючих Світового Банку і Фонду Joint IMF — World Bank Development Committee.

 

       
   3. Виконавча рада   
       

 

Директорат, який несе відповідальність за ведення справ МВФ,  широке коло політичних, оперативних і адміністративних питань, надання кредитів країнам-учасникам і здійснення нагляду за їх валютною політикою.

Виконавча рада складається з 24 директорів, 5 з яких призначаються країнами з найбільшими квотами: США, Німеччиною, Японією, Великою Британією та Францією. Рада засідає три рази на тиждень та керує поточною діяльністю Фонду, у тому числі й розподілом кредитів країнам-учасницям. До повноважень Виконавчої ради МВФ входить обрання на п'ятирічний термін директора-розпорядника (Managing Director), який очолює штат співробітників МВФ.

 

       
   4. Комітет з розвитку 
       

 

Є спільним органом МВФ та МБРР, що займається питаннями щодо надання коштів країнам, що розвиваються. Комітет складається з 24 членів — міністрів фінансів країн-учасниць. Основною функцією комітету є підготовка аналітичних доповідей стосовно цих країн та надання рекомендації Раді керуючих МВФ та МБРР.

 

 

ІСТОРІЯ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ Й МВФ  налічує більше 20 років. Україна стала членом МВФ в 1992 р. відповідно до Закону України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду. Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій», який був прийнятий 3 червня 1992 року. Схвалена 11 березня 2015 р. Радою директорів Міжнародного валютного фонду програма Extended Fund Facility розрахована на 4 роки і передбачає масштабне реформування України за європейськими стандартами. Гроші Фонду прямуватимуть на погашення країною раніше взятих кредитів і поповнять золотовалютні резерви Нацбанку. Кредит МВФ також відкриє Україні двері для залучення міжнародної допомоги на загальну суму близько 40 млрд. дол.[91]

 

Табл. 8.3 — Хронологія відносин України з МВФ

 

Дата

Подія

1994

у жовтні МВФ схвалив для України перший кредит Systemic Transformation Facility (STF) на суму близько 392 млн. дол. на системні перетворення в економіці.

1995

У квітні Рада директорів МВФ ухвалила річну програму stand-by на суму 1,57 млрд дол. Мета програми — зниження інфляції приблизно до 1,0% на місяць, лібералізація економіки, стримування падіння ВВП, утримання дефіциту держбюджету на рівні не вище за 3,3% ВВП.

1996

у травні Рада директорів МВФ ухвалила виділення 867 млн. дол. у рамках другої однорічної програми stand-by за умови, що Україна доб'ється зниження інфляції до 1-2% на місяць, скоротить дефіцит держбюджету до 3,5% ВВП з 5,0% у 1995 році.

1997

МВФ у серпні затвердив третю річну програму stand-by на суму 542 млн. дол. для підтримки розвитку економіки і реалізації структурних реформ у 1997-1998 роках. МВФ відразу ж виділив перший транш у розмірі 49 млн. дол.

Україна зобов'язалася знизити інфляцію до 15% у 1997 році та 12% у 1998 році з 40% у 1996 році. Дефіцит держбюджету мав знизитися в 1997 році до 4,3% ВВП, у 1998 році — до 2,0% з 6,0% у 1996 році.

Програма не була завершена через невиконання урядом її умов.

1998

у вересні МВФ ухвалив трирічну програму розширеного фінансування на 2,2 млрд. дол., яка пізніше була продовжена на один рік — до вересня 2002 року і збільшена до 2,6 млрд. дол.

Її мета — добитися до 2001 року зростання ВВП після 10 років падіння, утримати інфляцію нижче за 10% на рік, провести реформу пенсійної системи, енергетики, сільського господарства, дерегуляцію для приватного бізнесу.

Програма кілька разів уривалася через невиконання Україною взятих зобов'язань, зокрема, через збільшення заборгованості з відшкодування експортерам податку на додану вартість. Фактично Київ одержав трохи більше половини передбаченої суми.

2004

у березні МВФ ухвалив річну програму попереджуючого (precautionary) stand-by на суму 605 млн. дол., які могли бути виділені при зверненні влади у разі різкого зростання дефіциту платіжного балансу. Тоді Київ обійшовся без цих грошей.

2008

у листопаді МВФ схвалив дворічну програму stand-by на загальну суму 16,4 млрд. дол. для підтримки економіки, що переживала глибоку кризу.

Уряд пообіцяв оздоровити фінансове становище держкомпанії "Нафтогаз", підвищити ціни на газ і електроенергію, не допустити збільшення дефіциту держбюджету понад 1,0% до ВВП, закрити слабкі банки, націоналізувати великі системні банки, продовжити структурні реформи.

Багато зобов'язань не було виконано через протистояння гілок колишньої влади і президентську виборчу кампанію. Верховна Рада не змогла прийняти держбюджет на 2010 рік. Восени 2009 року МВФ заморозив програму до стабілізації політичної ситуації в країні. Україна встигла одержати в рамках цієї програми близько 10,5 млрд. дол.

2010

у липні МВФ після кількох місяців напружених переговорів із владою України схвалив стабілізаційну кредитну програму stand-by на 10 мільярдів SDR (близько 15,15 млрд. дол.), яка була розрахована на 2,5 роки. Одночасно було виділено перший транш на 1,89 млрд. дол.

За умовами програми, Україна мала поетапно скоротити дефіцит держбюджету до 3,5% ВВП у 2011 році та до 2,5% — у 2012 році з 5,0% у 2009 році, й взяла на себе зобов'язання скоротити до 2015 року державний борг нижче за 35% ВВП.

У разі виконання умов програми, українська влада могла розраховувати на щоквартальне одержання близько 1,5 млрд. дол.

Другий транш цього кредиту на 1,5 млрд. дол. Рада директорів МВФ виділила Києву в грудні, і після цього, через відсутність прогресу у виконанні умов програми, кредитування було припинене на три роки.

2014

наприкінці квітня уряд на чолі з Арсенієм Яценюком, сформований проєвропейськими політичними силами, що перемогли в результаті Революції гідності, та МВФ затвердили дворічну програму кредитування української економіки, що реформувалася, обсягом 17 млрд. дол. На початку травня країна одержала перший транш у розмірі 3,2 млрд. дол., а другий транш у розмірі 1,4 млрд. дол. було перераховано наприкінці серпня.

Програма співпраці передбачає виконання Україною ряду умов, зокрема — проведення податкової реформи, ефективну боротьбу з корупцією і оздоровлення енергетичного сектора, включаючи скорочення дефіциту бюджету держкомпанії «Нафтогаз України».

2015

у лютому Кабінет міністрів України затвердив меморандум співпраці з МВФ за програмою Extended Fund Facility, яка передбачає ряд ключових реформ – ефективних рішень в управлінні економікою, боротьбі з корупцією, наведення ладу в енергетиці, оптимізацію і скорочення державних видатків, збільшення до 3% ВВП витрат на інвестиції, скорочення кількості чиновників. Крім того, метою нової програми є стабілізація банківської системи і валютного курсу з тим, щоб 2016 рік став роком стабілізації та економічного зростання України.

Рада директорів МВФ 11 березня схвалила цю програму на загальну суму 17,5 млрд. дол. і пообіцяла виділити перші 5 млрд. до середини березня. Умови виділення і обсяги подальших траншів визначатимуться Фондом у міру виконання критеріїв програми.