розглядає загальні принципи співпраці в підтримці міжнародного миру і безпеки, у тому числі в питаннях роззброєння, і робити відповідні рекомендації;

  обговорює будь-які питання, що відносяться до підтримки міжнародного миру і безпеки, і робити рекомендації відносно цих питань, за винятком коли дана суперечка або ситуація знаходяться на розгляді Ради Безпеки;

  організовує дослідження і готує рекомендації в цілях сприяння міжнародній політичній співпраці, здійснення прав людини і основних свобод і сприяння міжнародній співпраці в економічній, соціальній і гуманітарній областях і в області культури, освіти і охорони здоров'я;

  рекомендує заходи мирного залагоджування будь-якої ситуації, яка могла б порушити дружні стосунки між націями;

  отримувати і розглядати доповіді Ради Безпеки та інших органів ООН;

  розглядає і затверджує бюджет Організації Об'єднаних Націй і встановлювати розмір внесків держав-членів

  обирає непостійних членів Ради Безпеки і членів інших рад і органів ООН і, за рекомендацією Ради Безпеки, призначати Генерального секретаря.

      розслідує будь-який спір чи будь-яку ситуацію, яка може спричинити міжнародні зіткнення чи викликати спір, що загрожує підтримці міжнародного миру і безпеки;

      визначає існування будь-якої загрози миру, будь-якого порушення миру чи акту агресії і робить рекомендації чи вирішує які заходи слід застосувати для підтримки і відновлення міжнародного миру та безпеки;

      застосовує примусові заходи до держав, які порушують міжнародний мир і безпеку;

      може відправити миротворців у регіони, де збройний конфлікт недавно припинився або тимчасово зупинився, щоб забезпечити дотримання умов мирних угод і перешкоджати комбатантам поновити військові дії.

 

 

 обговорює міжнародні економічні й соціальні проблеми глобального і міжгалузевого характеру і розробляє рекомендації щодо політики з цих проблем для країн-членів і для системи ООН;

 проводить дослідження, складає доповіді, розробляє рекомендації з міжнародних проблем в економічній і соціальній сферах Генеральній Асамблеї, членам Організації та зацікавленим спеціалізованим установам;

 заохочує держави до дотримання прав людини і основних свобод для всіх;

 скликає міжнародні конференції і розробляє для подання Генеральній Асамблеї проекти конвенцій з питань, що входять до її компетенції;

 веде переговори зі спеціалізованими установами відносно домовленостей, угод, що стосуються взаємовідносин цих установ з ООН;

 погоджує діяльність спеціалізованих установ через консультації з ними і надання рекомендацій;

 надає послуги і допомогу (за ухвалою Генеральної Асамблеї) членам ООН, а також спеціалізованим установам на прохання останніх;

 консультує відповідні неурядові організації з питань, які входять до її компетенції.

      розглядає правові суперечки між державами, що пов'язані з порушенням міжнародних договорів і зобов'язань або виникають при їх тлумаченні;

      ухвалює обов'язкові до виконання рішення за всіма спорами, які передаються державами на його розгляд;

      дає консультативні, що не мають обов'язкової сили вироку з правових питань на прохання Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки і інших органів ООН з дозволу ГА ООН.

  керівництво операціями з підтримування миру;

  організація міжнародних конференцій з проблем світового значення;

  підготовка оглядів світових економічних та соціальних тенденцій і проблем;

  здійснення досліджень;

  перекладання виступів, документів;

  забезпечення світових засобів масової інформації відомостями про діяльність ООН.

у січні 1995 року після підписання багатосторонньої угоди у м. Марракеш (Марокко) 15 квітня 1994 року. Стала правонаступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) — організації, яка проіснувала з 1947 по 1994 рік і нараховувала 128 членів.

 

— розробка системи правових норм міжнародної торгівлі та контроль за їх дотриманням.

 

 

—  забезпечення тривалого і стабільного функціонування системи міжнародних торговельних зв’язків, лібералізація міжнародної торгівлі, поступове скасування митних і торговельних обмежень.

 

 торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі;

 регулювання торгівлі переважно тарифними методами;

 

      контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду;

      проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами;

 

— у рамках ГАТТ було проведено вісім раундів багатосторонніх переговорів, спрямованих на лібералізацію торгівлі, скасування тарифних обмежень та зниження митних зборів. У ході переговорів було укладено 28 угод, що формують основу нормативно-правової бази СОТ, основними з яких є:

 

— на 2015 р. членами СОТ є 161 країна світу, 22 країни ведуть переговори щодо вступу. Членство у СОТ передбачає обов’язкову участь у всіх багатосторонніх угодах, крім декількох з обмеженим колом учасників.

 

Вищим органом СОТ є Міністерська Конференція, яка скликається раз на 2 роки і приймає найбільш важливі рішення у сфері торгівлі.

Керівний орган — Генеральна Рада СОТ. Засідання цього органу проводяться кожні два місяці для здійснення нагляду за функціонуванням організації і виконанням відповідних угод. Генеральна Рада також виступає в якості вищого органу для розв'язання спорів і проведення огляду торговельної політики країн-членів.

 

— розміщується у Женеві, його очолює Генеральний директор, якому допомагають 4 заступники. Офіційні мови — англійська, французька та іспанська.

 

 

формується за рахунок внесків держав-членів, кожна з яких зазвичай виплачує приблизно 25% своєї квоти або у валюті інших членів, а інші 75% — у своїй національній валюті. Виходячи з розмірів квот розподіляються голоси між країнами-членами керівних органах МВФ. Найбільшою кількістю голосів у МВФ володіють США, Німеччина, Японія, Великобританія, Франція, Саудівська Аравія, Італія, Росія. Частка ЄС — 33,3%, розвинені держави мають у сукупності понад 60% голосів у МВФ. На частку всіх інших країн, що складають понад 84% кількості членів фонду, припадає лише близько 40%.

 

 

    сприяти міжнародній співпраці у валютно-фінансовій сфері;

    сприяти розширенню і збалансованому росту міжнародної торгівлі в інтересах розвитку виробничих ресурсів, досягнення високого рівня зайнятості і реальних доходів держав-членів;

 

 сприяння міжнародній співпраці в грошовій політиці;

 розширення світової торгівлі;

 кредитування;

 стабілізація грошових обмінних курсів

Членами МВФ є 189 членів ООН.

Колишніми членами є Куба, яка вийшла з МВФ в 1964 році та Республіка Китай Тайвань), який був замінений в ООН на КНР в 1980 році. Крім Куби не належать до МВФ ще шість держав-членів ООН: Північна Корея, Андорра, Монако, Ліхтенштейн, Науру і Південний Судан. Острови Кука, Ніуе, Ватикан, й інші держави з обмеженим визнанням також не є членами МВФ^[95].

 

— приблизно 2 663 з 148 країн

 

 

— 650 млрд. дол. (станом на 9/13/2016)

 

 

—  надані і непогашені суми на

29/2/2015: Португалія, Греція, Україна, Ірландія

 

 

— найбільші превентивні кредити (суми, затверджені на 0/3/2016): Мексика, Польща, Колумбія, Марокко

 

 

— консультації в рамках нагляду: 130 консультацій в 2013 році, 132 консультації в 2014 році і 124 консультації в 2015 році

 

 

— 285 людино-років в 2014 фінансовому році і 288 людино-років в 2015 фінансовому році.

 

Вищий керівний орган МВФ. Кожна країна-член представлена керуючим і його заступником. Зазвичай це міністри фінансів або керівники центральних банків. До повноважень Ради належить — вирішення ключових питань діяльності Фонду: внесення змін до Статей Угоди, прийняття і виключення країн-членів, визначення і перегляд їх часток в капіталі, вибори виконавчих директорів. Керуючі збираються на сесії один раз на рік, але можуть проводити засідання, а також голосувати через пошту в будь-який час.

 

Складається з 24 керуючих МВФ і збирається на сесії два рази на рік. Цей комітет є дорадчим органом Ради керуючих і не має повноважень для прийняття директивних рішень. Але він виконує важливі функції: спрямовує діяльність Виконавчої ради; формує стратегічні рішення, які відносяться до світової валютної системи і діяльності МВФ; вносить на розгляд Раді керуючих пропозиції про внесення поправок до статей Угоди МВФ. Схожу роль відіграє також Комітет з розвитку — Об'єднаний міністерський комітет Рад керуючих Світового Банку і Фонду Joint IMF — World Bank Development Committee.

 

Директорат, який несе відповідальність за ведення справ МВФ,  широке коло політичних, оперативних і адміністративних питань, надання кредитів країнам-учасникам і здійснення нагляду за їх валютною політикою.

Виконавча рада складається з 24 директорів, 5 з яких призначаються країнами з найбільшими квотами: США, Німеччиною, Японією, Великою Британією та Францією. Рада засідає три рази на тиждень та керує поточною діяльністю Фонду, у тому числі й розподілом кредитів країнам-учасницям. До повноважень Виконавчої ради МВФ входить обрання на п'ятирічний термін директора-розпорядника (Managing Director), який очолює штат співробітників МВФ.

 

 

Є спільним органом МВФ та МБРР, що займається питаннями щодо надання коштів країнам, що розвиваються. Комітет складається з 24 членів — міністрів фінансів країн-учасниць. Основною функцією комітету є підготовка аналітичних доповідей стосовно цих країн та надання рекомендації Раді керуючих МВФ та МБРР.